Нью-Йорк, 2005. – С. 182–231. (Матеріали підготувала Тетяна Маслянчук).
10. Лист Винниченка до вид[авницт]ва «Рух» в ЦК КП(б)У від 5/III – [19]29 р. і відповідь на нього вид[авницт]ва «Рух» (3 ст.).
13. 2 листи вид[авницт]ва «Рух» до міжвідомчої Ради при РНК Союзу [РСР] від 16/VIII – [19]29 р. 3 оригінали і 3 копії. Копія листа Винниченка від 7/IV – [19]29. Відомість про заборгованість йому.
15. Лист вид[авницт]ва «Рух» в ЦК КП(б)У від 6/IХ – [19]29 р. Оригінал і 4 копії.
21. Лист вид[авницт]ва «Рух» Голові Комітету в справах друку від 26/ХI – [19]29 р. (2 екз.) з копією листа Винниченка від 18/ХI – [19]29 р.
40. Лист Комітету в справах друку при Раді народних комісарів від 27/VII – [19]30 р. за № 34/1349 вид[авницт]ва «Рух».
41. Лист вид[авницт]ва «Рух» Коміт[ету] в справах друку т. Агуфу. Сектор літконтролю.
Директор видавництва Ю. Чередник [Підпис].
Завершальним в епістолярному діалозі, а точніше – у співпраці В. Винниченка з видавництвом «Рух», яке в 1929–1931 рр. видало другим і третім виданням кільканадцять томів прози та драматургії (деякі томи перевидавалися у «Книгоспілці», Державному видавництві України, видавництві «Література і Мистецтво»), став його короткий лист-повідомлення із Парижа від 3 травня 1933 р. про одержання гонорару в сумі 3285 франків. В. Винниченко навіть не здогадувався, що ще 27 квітня 1930 р. на закритому засіданні Політбюро ЦК КП(б)У було ухвалено таке рішення: «Визнати за непотрібне листування далі з Винниченком та відповідати на його листи. Доручити розтлумачити йому (неофіційно) через тов. Беседовського обставини, які викликали різку критику “Соняшної машини” та причини затримки висилки грошей. Запропонувати видавництвам ліквідувати заборгованість Винниченку; Наркомфіну видати необхідну валюту»**.
** Цит. за вид.: Володимир Винниченко: У пошуках естетичної, особистої і суспільної гармонії. – С. 187.
Видавництво «Рух» планувало на основі виданих ним 23 томів здійснити нове видання творів В. Винниченка у 12 великих томах, яке хотів проредагувати автор: «Я гадав проредагувати мову, стиль, навіть подекуди зміст деяких речей». Нове (по суті, третє) видання творів у 12 томах планувалося випустити у світ у 1930 р. (щомісяця по одному тому). В. Винниченко не радив друкувати вступної статті, здогадуючись, що про нього напишуть апологети вульгарно-соціологічної критики, і пропонував запросити до ілюстрування творів художника М. Глущенка, який не допустився б тих недоречностей, які траплялися раніше в оформленнях його книжок.
Відредаговані В. Винниченком і проілюстровані М. Глущенком перші два томи дванадцятитомника вийшли з друку в 1931–1932 рр., але розпочата робота над підготовкою наступних томів (третій том було навіть надруковано і підготовлено для палітурних робіт) була призупинена через посилення репресивних дій проти одіозного, але визнаного письменника-емігранта.
Стосунки політичного емігранта В. Винниченка із тодішньою
