цих негараздів додалися ще й проблеми зі здоров’ям: дядько Генрі так ослаб, що не міг уже працювати, як раніше. Щоправда, лікарі запевняли: для зміцнення організму потрібні не так пігулки, як морська подорож, тож він, взявши Дороті, відправився до Австралії, а це теж вартувало грошей, і чималих.
З кожним роком дядько Генрі ставав дедалі біднішим. Врожаю, вирощеного на фермі, ледь вистачало, щоб прогодувати сім’ю, і про сплату боргу годі було й мріяти. Дядько Генрі відкладав і відкладав виплату, поки, нарешті, господар банку не призначив остаточний термін сплати. У разі, якщо гроші не надійдуть на банківський рахунок до певного дня, ферма перейде до банкіра.
Дядько Генрі місця собі не знаходив від горя: як прожити без ферми? Як заробити на життя і де роздобути грошей на сплату боргу? І чому його спіткало таке горе? Адже він зовсім не нероба: цілими днями пропадає в полі, а тітка Ем із Дороті роблять всю домашню роботу, однак результат нульовий – грошей як не було, так і немає.
На вигляд Дороті була звичайною дівчинкою: веселою, рум’яною, з розумним і ясним поглядом. Але на відміну від інших дітей, вона за своє коротке життя встигла пережити безліч дивовижних пригод. І це було закономірно.
Коли Дороті народилася, до її колиски прилетіла фея і залишила на лобі немовляти невидимий чарівний знак, у всякому разі, так запевняє тітка Ем. Інакше, як пояснити, чому дівчинці вдавалося побувати у численних казкових місцях і щораз цілою й неушкодженою повертатися додому?
Втім, дядько Генрі мало вірив казкам про Країну Оз, які розповідала йому племінниця. Він вважав Дороті мрійницею і фантазеркою, такою ж, як і її мати, яка померла, коли дівчинка була ще зовсім маленькою. Не те щоб він думав, ніби дівчинка обманює їх, ні, але вона так вірить у свої фантазії, вважав він, що фантазія стає для неї реальністю.
Хай там як насправді, одне було безсумнівним: іноді дівчинка несподівано зникала і так само несподівано знову з’являлася в Канзасі з цілою купою найдивовижніших історій. Дядько з тіткою слухали племінницю й не переставали дивуватися: звідки в маленької дівчинки стільки мудрості й розважливості, звідки вона могла дізнатися про чарівників і чудеса, коли всім відомо, що чарівників давно вже немає на світі?
Дороті розповідала дядькові й тітці про дивовижну Країну Оз, про чудове Смарагдове місто, про свою добру подругу, прекрасну правительку чарівної країни, Принцесу Озму.
Слухаючи її розповіді, дядько Генрі раз у раз зітхав: адже навіть одного маленького смарагду, яких у цьому місті було повно-повнісінько, вистачило б, щоб повернути всі борги й викупити ферму. Але Дороті завжди поверталася з порожніми руками зі своїх подорожей, і бідність не відступала.
Дізнавшись, що через тридцять днів треба або заплатити борг, або залишити ферму, дядько Генрі зовсім занепав духом. Грошей у нього не було. Він розповів про все дружині, тітці Ем. Та спочатку поплакала, але потім вирішила, що зневірятися не варто, треба сміливо дивитися долі в очі, проживуть вони й без ферми, знайдуть собі якусь роботу, на життя вистачить.
