собою, не знаючи, що й думати:
– І ти можеш повернутися в казкову країну?
– Так, і дуже просто!
– Але як? – здивувалася тітонька.
– Щовечора, – почала Дороті, – о четвертій годині Озма дивиться на мене за допомогою своєї Чарівної Картини. Я подам їй умовний знак, і вона одразу перенесе мене до себе в палац, адже в неї є Чарівний Пояс, який я колись давно відібрала у злого Короля Номів.
Вислухавши дівчинку, старенькі надовго задумались. Першою порушила мовчання тітонька:
– Ну що ж, може, це й на краще. Нам тебе не вистачатиме, та що поробиш. Краще тобі вирушити до своїх друзів у Смарагдове місто.
– Не дуже-то я вірю в ці казки, – похитав сивою головою дядько Генрі. – Дороті все бачить в рожевому світлі, а насправді ця казкова країна зовсім не така привітна, як здається. Як подумаю, що наша дівчинка опиниться одна, серед чужинців…
– Ну що ти, дядечко, – весело мовила Дороті. І одразу спохмурніла: сама вона розкошуватиме в чарівній країні, а що буде з дядьком і тіткою? Дівчинка знала, як їм допомогти, але не хотіла запевняти стареньких заздалегідь, поки не порадиться з Озмою.
– Якщо пообіцяєте не хвилюватися про мене, – сказала вона, – я сьогодні ж відправлюся у Країну Оз, а через тиждень повернуся.
– Через тиждень нас тут не буде, – похнюпив голову дядько. – Тітка має рацію: якщо ти впевнена, що друзі дадуть тобі притулок, залишайся там назавжди, а ми як-небудь проживемо.
Дівчинка ніжно поцілувала дядька й тітку, підхопила на руки вірного песика Тото і вирушила нагору, в мансарду, де в неї була власна маленька кімнатка.
Там, нагорі, Дороті сіла на єдиний кривоногий стілець і глянула на все своє багатство: старі іграшки та вилинялі ситцеві сукенки. Брати їх з собою не було сенсу, в новому житті вони не знадобляться, але так шкода розлучатися зі старими друзями! Вона зручніше влаштувала на колінах Тото й, дочекавшись четвертого удару годинника, міцно заплющила очі – такий був умовний сигнал, про який вони заздалегідь домовилися з Озмою.
Дядько Генрі й тітка Ем завмерли в очікуванні внизу. Вони не могли повірити, що крім нашого нудного буденного світу існує світ казковий, чарівний, в який можна перенестися в одну мить – варто тільки захотіти.
Годинник пробив четверту. Старенькі не зводили очей з горішніх сходів, але Дороті не з’являлася. Як же вона відправиться у свою чарівну країну, не по повітрю ж? Ось уже пів на п’яту. Тоді старенькі не витримали і, підтримуючи одне одного, видерлися по сходах в мансарду.
– Дороті! – кликали вони племінницю.
Відповіді не було.
Вони відчинили двері й зазирнули всередину: кімната була порожня.
III
Озма виконує прохання Дороті
Гадаю, ви вже багато знаєте про Смарагдове місто, тож нагадаю лише, що це столиця всім відомої Країни Оз, яка справедливо вважається найдивовижнішою казковою країною в усьому світі.
Смарагдове
