– Беррінґтон.
Пані Кліфтон не дала Еммі поблажки, коли та пролила трохи юшки на постійного клієнта. А коли впустила стопку тарілок, що розбилися посеред ресторану, ще й нагримала на неї. Втрати зазвичай вираховували з платні – якби вона її мала. Минув якийсь час, поки Емма навчилася підпирати плечем подвійні двері, що відчинялися на кухню в обидва боки, і не зіткнутися з офіціанткою, котра виходила їй назустріч.
Незважаючи на це, Мейзі незабаром виявила, що треба лише раз сказати щось Еммі, і вона вже ніколи цього не забуває. Жінка також була вражена тим, як шпарко Емма могла накрити на стіл, хоча зроду цього раніше не робила. І хоча для більшості офіціанток знадобилося кілька тижнів, аби оволодіти майстерністю цієї служби, – а деякі так і не змогли її опанувати, – Еммі більше не потрібен був подальший нагляд вже до кінця другого тижня.
Наприкінці третього Мейзі засумувала, що та звільниться. До кінця четвертого вже кілька постійних відвідувачів наполягали на тому, щоб їх обслуговувала лише панна Дікенс.
Мейзі переживала: як вона пояснить управителю готелю, що панна Дікенс влаштувалася лише на місяць?
– Ви можете сказати панові Герсту, що мені запропонували кращу роботу та більшу зарплату, – порадила Емма, коли складала свою форму.
– Йому не сподобається, – зітхнула Мейзі. – Було б набагато простіше, якби ти виявилася ледачою або хоча б кілька разів спізнилася.
Емма засміялася і востаннє акуратно поклала свою маленьку білу шапочку на складений одяг.
– Чи можу я ще щось зробити для вас, панно Дікенс? – поцікавилася Мейзі.
– Аякже! – відгукнулася Емма. – Мені потрібна рекомендація.
– Подаєш заявку на іншу неоплачувану роботу, так?
– Щось таке… – відповіла Емма, відчуваючи певну провину, що не може довіритись матері Гаррі.
– Тоді я продиктую текст, ти його запишеш, а я підпишу, – сказала молодиця, передаючи Еммі аркуш бланка готелю. – Для тих, кого це може стосуватися, – почала Мейзі. – За короткий час…
– Чи можу не писати «короткий»? – запитала Емма.
Мейзі всміхнулася.
– За той час, коли панна Дікенс працювала у «Ґранд-готелі», – Емма написала «панна Беррінґтон», але не сказала про це, – вона виявилася працьовитою, ефективною та популярною як серед клієнтів, так і серед персоналу. Її вміння офіціантки вражає, а її вміння вчитися під час роботи переконує мене, що будь-який заклад матиме за честь вітати її в складі свої команди. Нам буде шкода втрачати її, і якщо вона коли-небудь захоче повернутися в цей готель, ми радо візьмемо її знов.
Емма всміхнулася, повертаючи аркуш паперу Мейзі. Та накреслила свій підпис над словами «управитель ресторану».
– Велике спасибі, – подякувала Емма, обіймаючи неофіційну свекруху.
– Навіть не здогадуюся, що ти задумала, любонько, – зронила Мейзі, коли Емма її відпустила. – Але що б це не було – бажаю тобі удачі.
Еммі хотілось сказати, що вона вирушає на пошуки її сина і не повернеться, доки не знайде його.
8
