І в будь-якому разі я не впевнений, чи можна дізнатися, де вона перебуває після тих подій.
– Я хотіла порадитися з відомим автором детективів і просити в нього поради.
Гаррі ретельно поміркував, перш ніж відповісти:
– Вільям Ворвік, можливо, порекомендував би спробувати знайти Дерека Мітчелла.
– Але ж ти не забув, що Мітчелл працював на мого батька, і він не пнувся захищати наші інтереси.
– Це правда, – погодився Гаррі, – і саме тому я б звернувся до нього за порадою. Зрештою, він єдиний, хто знає, де собака заритий.
Вони домовилися зустрітися у «Ґранд-готелі». Емма прийшла на кілька хвилин раніше і вибрала місце в закутку зали, де їх ніхто не міг підслухати. Чекаючи, жінка переглянула перелік запитань, які планувала поставити детективу.
Пан Мітчелл зайшов до зали, коли годинник вдарив чотири рази. Хоча він і набрав трохи додаткової ваги, відколи вона бачила його востаннє, і волосся ще посивіло, все одно його візитівкою досі залишалося ледь помітне кульгання. Першою думкою жінки було те, що він більше схожий на менеджера банку, ніж на приватного детектива. Прибулець одразу ж упізнав Емму, позаяк почимчикував прямо до неї.
– Приємно бачити вас знову, пані Кліфтон, – привітався він.
– Будь ласка, присядьте, – запропонувала Емма, задумавшись, чи не нервує він так, як вона, і вирішила одразу ж узятися до справи. – Я хотіла побачитися з вами, пане Мітчелл, бо мені знадобилася допомога приватного детектива.
Мітчелл неспокійно посовався у кріслі.
– Коли ми зустрічалися востаннє, я пообіцяла, що сплачу решту заборгованості батька перед вами.
Розпочати розмову саме так запропонував Гаррі. Він сказав, що це змусить Мітчелла усвідомити, що вона серйозно ставиться до того, аби його найняти. Жінка відчинила торбинку, витягла конверт і подала його детективу.
– Спасибі, – подякував Мітчелл, явно здивований.
Емма продовжила:
– Ви згадували, коли ми бачилися востаннє, про дитину, яку знайшли у плетеному кошику в кабінеті мого батька. Головний інспектор Блейкмор, котрий вів цю справу, я впевнена, ви це пам’ятаєте, повідомив, що дівчинку взяли під опіку місцеві органи влади.
– Це стандартна практика, якщо ніхто з родичів не зголошується.
– Атож, я це вже знаю і лише вчора розмовляла з посадовцем, котрий керує цим відділом у мерії, але він відмовився надати мені будь-яку інформацію про те, де зараз може перебувати дівчинка.
– Такою була вказівка коронера після розслідування, для того щоб захистити дитину від допитливих журналістів. Та це не означає, що немає способів дізнатися, де вона.
– Рада це чути, – Емма завагалася. – Але перш ніж ми підемо цим шляхом, я маю переконатися, що дівчинка була дитиною мого батька.
– Можу запевнити, пані Кліфтон, що в цьому немає жодних сумнівів.
– Як ви можете бути таким упевненим?
– Я можу надати вам усі деталі, але це може поставити вас у незручне
