більше навчав би громадянство смаку, як музеї мистецькі.
6
Вважається, що богині Ізиді (та хто може з певністю сказати, чи лише їй, а не її ще давнішим попередницям?!) приписують також винахід навмисного посіву збіжжя для збирання зерна. Отже можна припускати, що прадавня жінка збирала ростини і на те, щоб у випадку хороби чоловіка чи невдачі його полювань та ловів мати в запасі бодай ростинну їжу. Для того ж, щоб не ходити далеко від житла на розшуки потрібних для поживи ростин, вона й могла додуматись сіяти їх (тобто культивувати) при своїй оселі. Отже не виключене, що не тільки медицині, а й всьому хліборобству початок поклала жінка.
7
Ендокринними залозами звуть часом незвичайно дрібні й тому до недавнього часу невідомі медицині утвори (орґани), що вилучають з себе переважно вельми сильні соки, котрі порядкують життям чи то окремих (великих) орґанів тіла, чи й життям всього організму («Ж[иття] і З[нання]», 1928–1929, ч. 4).
8
Вітамінами називають фактично й досі ще невідомі матерії, присутність котрих доведено в ріжних річах, що ми споживаємо (напр[иклад], у маслах баклажанах, цитринах, в лушпайках рижу тощо). Доведено, що жива тварина не може бути дужою, коли не споживає річей, що мають в собі вітаміни. Про це довідалися також дуже недавно.
9
«Що було, те є й тепер; що буде, те вже було» (Ekl. III. 15. Пер. П. Куліша).
10
Певно, читачі ґазет пам’ятають, як траґічно загинув цей меценат: він помер від отруйного комаря саме в час, коли почато ознайомлення з першим покоєм винайденої гробниці. Помер, не довідавшись, які неоцінимі скарби ховали в собі дальші склепіння. З приводу цієї наглої смерти, а також вісьмох його товаришів праці, утворилось чимало зворушуючих леґенд.
11
Howard Carter und U. Mace. «Tut-ench-Amun». Leipzig, Brockhaus. 1924.
12
Відносно вимови єгипецьких наймень поднесь існує велика плутанина, що залежить від не зовсім з’ясованих ще законів староєгипецького письма. Картер, напр[иклад], читає наймення згаданого жерця – ЕЙІ, тим часом Ermann вважає за справжнє звати його ЕЄ. (Див. A. Ermann bearbeitet von H. Ranke. «Aegypten und aegyptisches Leben in Altertum». Ст. 135. Tübingen, 1922.) Те ж саме можна сказати й відносно наймення Тут-Анк (Анг) – Амона (Амуна).
13
Деякі вчені (напр[иклад], теперішній проф[есор] празького ун[іверси]тету F. Lexa) звуть його Аменготепом. Dr. F. Lexa. Náboženská literatura Staroegyptská, 1921. Kladno Šnajdr.
14
У декого з католицьких дослідників повставала ідея про анальоґію між христіянськими святими та богами поганського світу. Ця інтересна думка, однак, не спинила на собі уваги давновічних істориків. Але це питання – окрема тема.
15
Ermann. Ibidem. G. R. Tabouis – «Le Pharaon Tout-Ank-Amon», 1928, Payot, Paris.
