фотографій.
– Поглянь, Маджите, сьогодні прийшов лист, відправлений майже сто років тому. Сельва надіслала кілька фотографій маленького Фазіля. – Вона поглянула на батька. – Малюк, мабуть, виріс відтоді, як вона надіслала листа. У цьому віці діти так швидко змінюються. Поглянь, любий… Хіба він не милий? Його очка та носик такі ж, як у Сельви.
Маджит незворушно переглянув фотографії, уникаючи зорового контакту зі свекром, і поклав їх у конверт.
– Так, дуже милий.
– Погодься, він нагадує Сельву, особливо ротиком.
– Сабіхо, у нас із твоїм батьком була важлива розмова.
– Ти завжди такий. Про що б не говорив, усе таке важливе! – сердито сказала вона.
Сабіха поклала конверт із фотографіями на невеличкий столик, де батько міг їх бачити, і вийшла. Фазіль Решат-паша не дивився. Він хлюпнув собі ще трішки раки з невеличкої карафки.
– Принесу вам трохи льоду, – сказав Маджит, ідучи на кухню.
Конец ознакомительного фрагмента.
Текст предоставлен ООО «ЛитРес».
Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию на ЛитРес.
Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.
