він мені подобається, але я вважаю всілякі сентиментальні висловлювання та компліменти просто сміттям. Але я б хотіла, щоб у Лорі все було добре. В нього немає матері… Мармі, скажи, чи може він прийти до нас у гості?
– Так, Джо, ми будемо дуже раді твоєму маленькому другові. Сподіваюся, Мег пам’ятатиме, що діти мають бути дітьми, поки є така можливість.
– Якщо ти кажеш про мене, то я вже не дитина, я вже виросла! – зауважила Емі. – А що ти скажеш, Бет?
– Я думала про нашу подорож прочан, – відповіла Бет, не почувши жодного слова. – Як ми вийшли з Трясини відчаю через хвіртку? Тоді ми вирішили бути хорошими й слухняними. Тепер нам треба піднятися на Пагорб. Але прохід туди дозволяється лиш тим, хто вчинив щось справді добре. І мені спало на думку… можливо, цей будинок, повний чудових речей, стане нашим Небесним містом?
– Спочатку ми маємо дістатися до левів, – сказала Джо так, ніби їй найбільше з усіх сподобалася ця ідея.
Розділ шостий
Бет знаходить Небесне місто
Будинок пана Лоуренса справді виявився схожим на райський куточок. Щоправда, аби впевнитись у цьому кожній з сестер довелося здобути перемогу над левами. Причому одним з найстрашніших вони вважали пана Лоуренса. Але згодом, особливо після того, як він відвідав пані Марч, мовив до кожної з дівчат добре слово, вони перестали його боятися. Точніше – його перестали боятися всі, крім Бет.
Конец ознакомительного фрагмента.
Текст предоставлен ООО «ЛитРес».
Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию на ЛитРес.
Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.
