Джона Селвіна були транси?
– Як сни, – скептично відповів старий лікар.
– Він сказав, що в снах бачив різні речі, – повільно проказав Капітан Джим. – Майте на увазі, я вам розказую тільки те, що він сам мені сказав – що відбувалося – що МАЛО відбутися. Він казав, часом вони його втішали, а часом лякали. Чотири ночі перед тим він впав у транс – просто коли сидів і дивився на вогонь. Він побачив стару кімнату, яку бачив в Англії, а в ній – Персіс Лі, яка простягала до нього руки й мала щасливий вигляд. Тож він знав, що отримує добру звістку від неї.
– Сон – просто сон, – посміявся старий лікар.
– Напевно – напевно, – погодився Капітан Джим. – Те саме і я йому тоді сказав. Думати так було простіше. Мені не подобалася думка, що він має видіння – це було неприродно. «Ні», – сказав він, – «мені це не приснилося. Але більше ми про це не говоритимемо. Ти перестанеш бути моїм другом, якщо забагато про це думатимеш». Я сказав йому, що ніщо не зіпсує нашої дружби. Але він тільки захитав головою й сказав: «Друже, я знаю. Я й раніше втрачав друзів через це. І я їх не виню. Буває, мені й до себе важко ставитися приязно через це. Така сила має в собі щось божественне – добре це божество чи лихе, не знаю. Але ми, смертні, лякаємося надто близького контакту як з Богом, так і з дияволом». Такі були його слова. Я їх пам’ятаю, ніби вчора почув, хоч і не знаю, що саме він мав на увазі. Що, лікарю, думаєте, він хотів сказати?
– Сумніваюся, що він і сам знав, що має на увазі, – роздратовано сказав доктор Дейв.
– Думаю, я розумію, – прошепотіла Енн. Вона слухала у своїй звичній манері, зі стиснутими вустами та блиском в очах. Капітан Джим насолодився вдячною усмішкою, перш ніж продовжити розповідь.
– Ну, невдовзі весь Глен і Чотири Вітри знали, що до вчителя приїжджає наречена, і всі раділи, бо дуже його поважали. І всі зацікавилися його домом – ЦИМ домом. Він обрав для нього це місце, бо звідси видно гавань і чути море. Він облаштував сад для своєї нареченої, але осокори посадив не він. Їх посадив пан Нед Расел. Але в саду є подвійний ряд троянд, які учениці школи висадили для нареченої вчителя. Він казав, рожеві символізують її щоки, білі – брови, а червоні – вуста. Він так багато цитував поезію, що, гадаю, почав і сам говорити віршами. Майже кожен прислав йому якийсь маленький подарунок, щоб допомогти обставляти будинок. Коли сюди поселилися Рассели – а вони були досить забезпечені – то вони гарно його обставили, як бачите; але перші меблі тут були дуже прості. Цей будиночок, однак, був багатий на любов. Жінки присилали ковдри, скатертини й таке інше. Навіть сліпа стара тітка Марґарет Бойд сплела кошик для неї з ароматної лози. Дружина вчителя роками використовувала її для хустинок. Ну, нарешті все було готове – навіть дрова в каміні були готові, щоб їх запалили. Це був не той самий камін, але на тому самому місці. Пані Елізабет поставила тут це камін років п’ятнадцять тому. То був великий, старомодний камін, в якому можна було смажити бика. Не раз я сидів
