Він думав, що помер, і сварився зі своєю жінкою, що вона його не ховає. Я б на її місці так і зробила.
Пані Корнелія мала такий рішучий вигляд, що Енн так і бачила лопату в неї в руці.
– А ви не знали ЖОДНОГО доброго чоловіка, пані Браянт?
– О, так, повно – он там, – сказала пані Корнелія, махаючи рукою на відчинене вікно в напрямку церковного цвинтаря.
– А живих? – не здавалася Енн.
– О, та є декілька, тільки щоб довести, що в Бога немає нічого неможливого, – неохоче визнала пані Корнелія. – Не заперечую, що якщо спіймати декотрого чоловіка молодим і його правильно виховати, і якщо його матір добре його до того лупцювала, то може вийти щось пристойне. ВАШ чоловік не такий вже й поганий, як на чоловіка, з того, що я чула. Припускаю, – пані Корнелія гостро глянула на Енн поверх окулярів, – ви думаєте, він такий єдиний і неповторний на світі.
– Так і є, – миттю відповіла Енн.
– Ох, добре, я вже таке чула від іншої нареченої, – зітхнула пані Корнелія. – Джені Дін, коли виходила заміж, теж думала, що її чоловік такий єдиний і неповторний. І була права. І слава Богу, тут вже мені повірте. Він вів страшне життя – і залицявся до своєї другої жінки, коли Джені була на смертному одрі. Типовий чоловік. Тим не менше, ваша впевненість, сподіваюся, буде виправдана, дорогенька. Молодий лікар добре справляється. Я спочатку мала деякі побоювання, бо люди тут завжди думали, що старий доктор Дейв – єдиний лікар на світі. Доктор Дейв був не дуже тактовний – завжди говорив про мотузки в будинку, в якому хтось повісився. Але люди забували про свої зранені почуття, коли починав боліти живіт. Якби він священником, а не лікарем, йому б ніколи не простили. Душевний біль і наполовину не так сильно хвилює людей, як біль в животі. Й оскільки вже ми обоє пресвітеріанки, і навколо немає жодного методиста не скажете, що думаєте про нашого священника?
– Ну… справді… я… що ж, – зніяковіла Енн.
Пані Корнелія кивнула.
– Отож-бо. Повністю з вами згідна, дорогенька. Ми зробили помилки, коли запросили сюди ЙОГО. Його обличчя скидається на довгий надгробок, еге? У нього на лобі треба написати «вічна пам’ять». Ніколи не забуду його першу проповідь тут. Там було щось про те, що кожен має займатися тим, що найкраще вміє – хороша тема, звісно; але які він використовував приклади! «Якби ви мали корову і яблуньку, і якби прив’язали яблуньку в стайні, а корову посадили в саду, вверх ногами, скільки молока ви б отримали з яблуньки, і скільки яблук з корови?». Чи ви коли-небудь таке чули, дорогенька? Добре, що того дня там не було методистів – ото б вже вони мали про що поговорити. Але що мені в ньому найбільше не подобається, так це його звичка зі всіма погоджуватися, що б йому не говорили. Якби йому сказали: «Ви негідник», він би тільки відповів з посмішкою: «Так і є». Священник має мати хребет. Словом, такий собі преподобний осел. Але це, звісно, між нами. Коли десь поряд є методисти, я його возвеличую до небес. Дехто каже, його жінка надто яскраво вдягається, на що я кажу, якщо вже маєш кожен день дивитися на це обличчя,
