поки ми підіймалися сходами. – Тепер нам ясно, що люди, котрі так цікавляться нашим приятелем, зупинилися не тут. Отже, старанно спостерігаючи за кожним його кроком, у чому ми вже переконалися, вони так само старанно уникають потрапляти йому на очі. А це свідчить багато про що.
– Наприклад, про що?
– Ну, хоча б про те… Привіт! Друже, що трапилося?
Ми вийшли на горішній майданчик і зіткнулися там із сером Генрі Баскервілем. Він вибіг на сходи весь розпашілий від гніву, тримаючи в руках старий, запорошений черевик. У нього навіть язик заплітався від люті, і коли він нарешті повернув собі дар слова, то відразу збився на явний американський акцент, чого ми вранці за ним не помітили.
– За кого мене мають у цьому готелі – за бевзя, чи що? – кричав сер Генрі. – Я не дозволю над собою жартувати! Якщо цей бовдур не знайде мого черевика, я влаштую скандал! У мене також є почуття гумору, пане Голмс, але цього разу тутешні жартівники передали куті меду.
– Все ще шукаєте свою пропажу?
– Так, шукаю, і не вгамуюся, поки не знайду.
– Але, мені здається, ви говорили про новий світло-коричневий черевик?
– Власне, сер. А тепер така ж історія з чорним.
– Як! Невже ви похопилися і…
– Саме так! У мене всього лише три пари взуття – нова світло-коричнева, стара чорна та лаковані мешти, які зараз на мені. Вчора ввечері зник один коричневий черевик, а сьогодні вкрали ще й чорний… Ну, знайшли? Кажіть негайно! Що ви на мене так витріщилися?
На майданчику з’явився схвильований коридорний-німець:
– Ні, сер. Я в усіх питав, ніхто нічого не знає.
– Так от, слухайте: або ви відшукаєте до вечора мій черевик, або я піду до керуючого та заявлю йому, що негайно забираюся звідси.
– Черевик знайдеться, сер… Обіцяю вам, що знайдеться… Майте терпіння, сер.
– Майте на увазі, це востаннє. Я більше не терпітиму, щоб мене обкрадали у вашому злодійському кублі!.. Пане Голмс, даруйте, будь ласка, що я турбую вас такими дрібницями…
– Але ці дрібниці заслуговують, щоб через них турбувалися.
– Ви вже дуже серйозно до них ставитеся!
– Як же ви самі поясните це?
– Я навіть не намагаюся пояснити. Зі мною ще ніколи в житті не траплялося нічого безглуздішого та дивнішого.
– Дивнішого?.. Авжеж, це, мабуть, так, – задумливо промовив Шерлок.
– А що ви самі про це скажете?
– Я, власне кажучи, ще нічого не розумію. Історія дуже заплутана, сер Генрі. Якщо її зв’язати зі смертю вашого дядька, то з тих п’ятисот найсерйозніших справ, які мені доводилося розплутувати, ця буде, мабуть, найскладнішою. Але у мене в руках є певні нитки, й одна з них неодмінно має привести нас до розгадки. Ми можемо витратити зайвий час, вхопившись не за ту нитку, за яку слід, але рано чи пізно знайдемо і потрібну.
Ми дуже приємно провели час за сніданком, лише побіжно торкнувшись тих питань,
