направте назад готель Нортумберленд серу Генрі Баскервілю». Ось так. До вечора будемо знати, чи перебуває Беррімор на своєму посту в Девонширі, чи ні.
– Гарно, – сказав Баскервіль. – До речі, докторе Мортімер, а що за особа цей Беррімор?
– Він син покійного управителя маєтком. Це вже четверте покоління Берріморів, яке живе в Баскервіль-холі. Наскільки я знаю, він і його дружина цілком поважні люди.
– Тим не менше, – сказав сер Генрі, – жодних сумнівів, що поки Баскервіль-хол залишається без господаря, ці люди живуть там у розкошах, без турбот і клопотів.
– Чому б ні?
– Беррімор отримав щось за заповітом від сера Чарльза? – запитав Голмс.
– Він і його дружина отримали по п’ятсот фунтів.
– Гм! А вони знали про це раніше?
– Аякже. Сер Чарльз любив патякати про свої розпорядження на випадок смерті.
– Цікавий факт.
– Сподіваюся, – зронив доктор Мортімер, – що ви не станете підозрювати всіх, хто отримав щось за заповітом сера Чарльза? Мені він також залишив тисячу фунтів.
– Он як? А ще кому?
– У заповіті було зазначено багато дрібних сум різним особам і великі пожертви на благодійні цілі. Спадщина ж уся відійшла серу Генрі.
– А в яку суму її оцінюють?
– Сімсот сорок тисяч фунтів.
Шерлок здивовано звів брови.
– Я й не підозрював, що мова йде про такий величезний капітал, – пробурмотів він.
– Сер Чарльз вважався заможним чоловіком, але справжні розміри його статків з’ясувалися тільки після того, як ми ознайомилися з цінними паперами. Загальна сума спадщини сягає мільйона.
– Овва! Справді, заради такого величезного кусня можна почати й ризиковану гру. Ще одне запитання, докторе Мортімер. Припустімо, що з нашим юним приятелем щось трапиться… Гіпотеза не з приємних, але ви вже мене вибачте. Хто тоді успадкує маєток?
– Оскільки молодший брат сера Чарльза, сер Роджер, помер парубком, Баскервіль-хол перейде до віддалених родичів – Дезмондів. Джеймс Дезмонд вже немолодий чоловік, він священик і живе в Вестморленді.
– Дякую. Всі ці подробиці надзвичайно цікаві. А вам доводилося зустрічатися з паном Джеймсом Дезмондом?
– Так, він якось приїжджав до сера Чарльза. Це чоловік дуже поважний на вигляд і провадить бездоганний спосіб життя. Пригадую, що сер Чарльз хотів забезпечити його, але він відмовився від цього навідріз, не зважаючи на всі вмовляння.
– І такий скромний чоловік міг би успадкувати всі статки сера Чарльза?
– До нього перейшов би тільки маєток, позаяк гніздо вважається родовим, а гроші він отримав би лише в тому випадку, якщо б теперішній їхній власник не розпорядився ними якось інакше, що цілком можливо, бо сер Генрі має право чинити зі спадщиною все, що йому заманеться.
– А ви вже склали заповіт, сер Генрі?
– Ні, пане Голмс, мені було не до цього: адже я тільки вчора дізнався,
