як поле бою
Між 1521 і 1559 р. поміж Францією та Іспанією сталася серія воєн за встановлення воєнно-політичного панування над усією Європою шляхом завоювання Італії. Перша фаза конфлікту тривала до 1529 р., в якій переважали сили Іспанії. Фактично Карл V у 1525 р. після перемоги над Франциском I у Павії завоював Ломбардію. Щоб домогтися свого звільнення[15], французький король змушений підписати дуже обтяжливу угоду – Мадридський мир 1526 р., який передбачав відмову від усіх французьких володінь в Італії і Бургундії. Італійські держави, побоюючись надмірної влади Габсбургів після поразки французів, об’єдналися з Франциском I, який, звільнившись з полону в Павії, оголосив мир, укладений з Карлом V, недійсним. Разом із Венецією і Папою Климентом VII французький імператор формує Коньякську лігу, щоб відновити війну з Карлом V та помститися йому. Але навіть цей пакт, який не може бути потужним інструментом дипломатичного тиску та воєнного втручання, виявляється неміцним та непевним союзом. Проте перед початком війни відбувається сенсаційна подія, яка стрясає всю Європу. У травні 1527 р. імперські солдати, переважно німецькі найманці лютеранської віри, залишившись без оплати, вирішили напасти на Рим. П’ятнадцять тисяч ландскнехтів вдерлися в місто й пограбували його, змусивши Климента VII переховуватися за стінами замку Святого Ангела. Водночас французька армія під керівництвом генерала Лотрека розпочала бойові дії, але після недовгої окупації Ломбардії змушена була знову відступити. Однак на цьому етапі загальні фінансові труднощі супротивників і загрозливий тиск з боку турків, які перемогли в Угорщині та були готовими до нападу на володіння Габсбургів, змусили Карла V підписати угоду, що для французів наразі була менш невигідною, ніж попередня.
Мир у Камбре
5 серпня 1529 р. у місті Камбре було встановлено, що Франція, відмовляючись від своїх претензій щодо Італії, може повернути Бургундію. Камбрейський мир також називають «Дамським миром», оскільки він був укладений не безпосередньо двома суверенами, а Луїзою Савойською, матір’ю Франциска I, і Маргаритою Австрійською (1480–1530), тіткою Карла V. Цією угодою Іспанія остаточно встановлює своє панування в Італії, а Карл V стає єдиним і незаперечним суддею її долі.
Друга фаза протистояння Карла V і Франциска I
Після семирічного перемир’я розпочинається друга фаза боротьби між Карлом V і Франциском I, яка триває з 1536 по 1544 р. Випадковою причиною відновлення конфлікту стала смерть міланського герцога Франческо II Сфорца, що знову порушує рівновагу, узгоджену в Камбре. Фактично, відповідно до укладених там домовленостей, сам Карл V став герцогом Міланським. Але насправді головна причина полягає в неупереджених дипломатичних діях Франциска I, котрий встановлює відносини з турецьким султаном Сулейманом Пишним (1495–1566). Це відбувається тоді, коли імперії Габсбургів загрожує союз лютеранських князів у Німеччині, втілений у Шмалькальденській лізі, а на сході – турки, з якими Франциск
Франциска було захоплено у полон після поразки французів 24 лютого 1525 р. у битві біля Павії. Пораненого двічі Франциска було ув’язнено спочатку в замку Піццигеттон, а потім у Мадриді. –
