style="font-size:15px;"> Він знову глянув на свого суперника в протилежній кабінці. Тепер він уже був майже впевнений, що Тіллотсон був зайнятий тієї ж роботою, що і він. Неможливо було дізнатися, чия версія буде в кінці кінців прийнята як остаточна, але він був глибоко переконаний, що це буде саме його робота. Товариш Огілві, про якого ще годину тому ніхто не знав, тепер був існуючим фактом. Вінстону здалося цікавим, що можна створювати мертвих людей, а не живих. Товариш Огілві, якого ще вранці навіть не існувало, тепер існував у минулому, і як тільки факт підміни буде забутий, його існування буде настільки ж достовірним, як існування Карла Великого або Юлія Цезаря.
Розділ 5
В їдальні з низькою стелею, глибоко під землею, повільно тягнулася черга за обідом. Там зібралася вже ціла купа людей і приміщення просто гуділо у какофонії голосів. Кислуватий запах тушкованого м'яса валив через вузьке віконце прилавка, і його не міг навіть перебити гіркий присмак джину «Перемога». У дальньому кутку їдальні був невеликий бар, точніше це був просто отвір у стіні, де джин можна було купити по десять центів за склянку.
«А ось і ти», – сказав голос позаду Вінстона.
Він озирнувся. Це був його друг Сайм, який працював у Дослідницькому Відділі. Можливо, «друг» було не зовсім правильне слово. Нині у вас не було друзів, усюди вас оточували самі лише «товариші», але були товариші, компанія яких не так сильно дратувала. Сайм був філологом, знавцем новомови. Він входив у велику групу експертів, які якраз працювали над складанням одинадцятого видання Словника новомови. Сайм був ще кволішим за Вінстона, маленького зросту, з темним волоссям, якимось одночасно сумним та глузливим обличчям та великими очима, які завжди на тебе витріщались, тому здавалося, що під час розмови він завжди уважно вивчає тебе.
«Я хотів запитати, чи є у тебе леза для бритви», – сказав він.
«Ні однісінького!» – сказав Вінстон з деякою винуватою поспішністю. «Де я тільки не шукав. Таке враження, що їх більше взагалі не існує».
Зараз всі постійно просили один у одного леза для гоління. Насправді у Вінстона ще залишилося два невикористаних, які він завчасно приберіг на чорний день. Ось уже два місяці, як леза зникли з прилавків магазинів. Так було завжди, у певний момент знаходився який-небудь необхідний товар, який партійні магазини не могли постачати. Іноді це були гудзики, іноді нитки, іноді шнурки. Ось зараз настав час лез для гоління. Дістати їх, якщо це взагалі вдавалося, можна було потайки тільки на «вільному» ринку.
«Я голюся одним і тим самим лезом вже шостий тиждень», – додав він для більшої правдоподібності.
Черга трохи просунулася вперед, і знову зупинилася. Вінстон повернувся до Сайма. Вони взяли жирні металеві таці, які лежали у кінці прилавку.
«Ти вчора ходив дивитися, як вішають полонених?» – запитав Сайм.
«Я працював, – байдуже
