пайка. Насправді, як було відомо Вінстону, шоколадний пайок мав бути зменшений з тридцяти грамів до двадцяти наприкінці поточного тижня. Все, що було потрібно, це змінити початкову обіцянку попередженням про те, що, ймовірно, у квітні буде необхідно скоротити раціон.
Як тільки Вінстон обробив кожне повідомлення, він вставив свої мовні виправлення до відповідних екземплярів «Таймс» і запхав їх у пневматичну трубку. Потім рухом, доведеним до автоматизму, він зім'яв вихідні повідомлення і всі записи, зроблені ним самим, та кинув їх у дірку пам'яті, щоб їх беслідно поглинуло полум'я.
Що саме відбувалося у невидимому лабіринті пневматичних труб, він не знав, але в загальних рисах він розумів, що там до чого. Як тільки всі необхідні виправлення у зазначених випусках «Таймс» будуть зібрані та структуровані, ці випуски будуть передруковані, вихідні копії знищені, а виправлені копії поміщені до файлотеки замість них. Цей постійний процес змін та виправлень застосовувався не тільки до газет, але і до книг, журналів, брошур, плакатів, листівок, фільмів, пісень, карикатур, фотографій – тобто до всіх видів літератури та документації, які могли мати будь-яке політичне чи ідеологічне значення. День за днем і майже кожну хвилину минуле оновлювалося. Таким чином, кожне пророцтво, зроблене Партією, могло бути підтверджено документальними доказами як вірне, і жодна новина або заява, яка суперечила нинішньому стану справ, не повинна була залишатися в архівних записах. Вся історія була ніби написана олівцем, вона стиралася і переписувалася рівно стільки разів, скільки було необхідно. І ніяк не можна було потім довести, що мала місце підміна. Основна частина Відділу Документації – до речі, набагато численніша, ніж сектор, в якому працював Вінстон – складалася із співробітників, в обов'язки яких входило відстеження та збір усіх копій книг, газет та інших документів, які потрібно було змінити або знищити. Випуски «Таймс», які через зміни у політичних поглядах або помилкові пророцтва, зроблені Старшим Братом, були переписані з десяток разів, зберігалися у спеціальному архіві, і не існувало жодної іншої копії, щоб протиставити їм. Книги також відзивалися та переписувалися знову і знову, і незмінно перевидавалися без визнання будь-яких змін. Навіть у письмових інструкціях, які Вінстон отримував і яких позбавлявся, щойно закінчував з ними працювати, ніколи не говорилося і не малося на увазі, що треба було щось «підробити»: це завжди були такі слова, як «описки», «помилки», «неточні цитати», які необхідно було «виправити» в інтересах точності.
Але насправді, подумав він, коригування чисельних показників Міністерства достатку навіть не можна було назвати підробкою. Це просто заміна однією дурниці іншою. Більша частина матеріалу, з яким доводилося мати справу, не мала ніякого відношення до реального життя, там було навіть менше реального, ніж у звичайній прямій брехні. Статистика у своїй первісній версії була такою ж фантастикою, як і у виправленій. Усі чисельні показники просто бралися з повітря, вигадувалися
