У Булонському лісі.
– Передайте його Величності королю Франції Людовику XIII Справедливому, мої щирі співчуття. Винні покарані. Зазвичай, краще було б цих покидьків четвертувати або повісити, але ми були в меншості. Слуги не беруться до уваги. Можна підвісити їхні тіла на Ринковій площі. Раптом хтось впізнає цих пройдисвітів. Тоді, король зможе забрати їхні будинки і худобу до державної скарбниці.
– Звичайно, я передам ваші слова віконте, але яка трагедія. Здається, у них у Парижі залишилися діти.
– Ні, діти в Іспанії. Міркую, що родичі подбають про сиріток.
Віконт підійшов до тіла ватажка нападників. Насилу витягнув зі спини кинджал, протер лезо об траву і сховав його в піхви.
– Я особисто відвідаю начальника міської варти і усе розповім, – приклавши пальці до капелюха, віконт розвернувся і попрямував до карети. Супутники віконта рушили слідом.
Пізно ввечері того ж дня в невеликому придорожньому трактирі віконт зустрівся з людиною, яка замовила ранкову «виставу». Як і його співрозмовник, віконт ховав обличчя під каптуром плаща. Сівши за стіл він взяв склянку і зробив пару ковтків.
– Диявол вас роздери. Так це ж вода! – він з огидою сплюнув на брудну підлогу трактиру.
– Віра не дозволяє мені пити вино. Ось плата за вашу послугу, – співрозмовник під столом передав віконту два мішечки із золотими монетами. – Вам і вашим супутникам. Як все пройшло? Звідки там узялися військові?
– Король трохи все не зіпсував. Він надіслав мені посланця з листом. Просив вирішити все миром.
– Аллах Всемогутній на нашому боці. Прощавайте віконте. Бережіть себе. Життя коротке, а на тверду руку, може знайтися більш тверда рука.
– Я врахую ваші побажання.
Піднявшись чоловіки, вийшли з корчми. Віконт застрибнув у сідло і вдаривши коня шпорами попрямував до міста. Карета його співрозмовника, рушивши з місця, попрямувала в бік Сен-Дені.
Розділ сьомий
Готель «Святий Франциск», Париж, Франція, березень 2015 року
Березневий вечір занурив у сутінки центр Парижа. Попри сонячний день, до ночі похолодало. Перехожі, що поспішали після напруженого дня в теплі притулки своїх квартир, куталися в шарфи й підіймали комірки курток і плащів, щулячись від різких поривів північного вітру.
У вікнах готелю «Святий Франциск», розташованого в декількох кварталах від Єлисейських полів, спалахнуло світло. Його мешканці, що здебільшого складалися з вельможних гостей столиці Франції, теж повернулися у свої тимчасові притулки після довгого дня.
Невеличкий готель був побудований на початку 19-го століття. Як і було задумано спочатку, він призначався для приймання виключно поважних осіб. Розкішному умеблюванню готелю міг позаздрити будь-який з особняків паризької знаті. Черга на проживання в його номерах, іноді розписувалася наперед майже на пів року. Деякі з гостей, не
