де ця… ну, тітка-мумія? – напівголосно спитав юнак у Влади. Почув Геннадій і, підсвідомо радіючи хоча б такій можливості випустити пару, гаркнув:
– Ах ти ж щеня, знову ти за рибу гроші! Хамло! Треба тебе ввічливості навчити!
Юрко озирнувся на крик, скрививши рота, як лекало, у глузливій посмішці:
– Ти потренуйся спершу на дружині. Якщо вона дзявкотіти перестане, то й на мені спробуєш.
Щоки Геннадія взялися червоними плямами, а чоло побіліло. Він зірвався на рівні ноги, стиснувши кулаки і вже готовий був кинутися на хлопця, проте забракло простору. Випроставшись, чоловік з усього маху врізався головою в саморобний люк на стелі мікроавтобуса, вирізаний, вочевидь, замість буржуйського винаходу – кондиціонера. Петлі, що трималися на прадавніх шурупах зі скрученою різьбою, вилетіли з гнізда, люк перехнябився, зі щілини на потилицю Геника негайно полилася вода.
– О, тутешня анестезія, – засміявся Юрко. – Безкоштовна. Зараз попустить, трішки охолонете.
Геннадій і справді охолов. Сяк-так приладнав люк на місце, опустився на одинарне сидіння, де раніше сиділа Влада, та вирячився на свої руки, ніби бачив їх уперше. Поворушивши пальцями, як зробив би, напевне, після складної операції, аби впевнитися в їх працездатності, звів погляд на Бобиря, і тихо, але твердо сказав:
– Пробач… те.
– Прийнято, – кивнув той. – Ви побудьте тут, а я піду тітку-му… оту бабцю пошукаю.
– Я з вами, – озвався Геник і встав. Видовжене Юліне лице витягнулося ще більше.
– Сказився? Дощ періщить як з відра!
– Уяви собі, я це помітив. Та пусте. Не надійся, не змиє.
– Ти мене тут кидаєш, саму? – губи жінки затремтіли. – Та як ти…
– А що? – чоловік зробив великі очі. – Якщо ти на когось нападеш, нехай кричить «Ґвалт!»
Ледь прикриті дверцята маршрутки розчахнулись від поривчастого вітру, немов припрошуючи зробити перший крок. Чоловіки синхронно зіщулилися, але не відступили. Юрко вийшов першим, Геннадій за ним, і за кілька кроків щільна темно-сіра маса води поглинула обох без сліду.
– Ні, ви бачили? Ви це бачили? – пискляво поскаржилася Юля усім відразу, однак співчуття ні в кого не виникло. Штос знизав плечима і скривив мармизу так, що стало зрозуміло без слів – особисто він утік би від такої нареченої ще до того, як вона стала б дружиною; Ксеня голосно зітхнула, витягла зі своєї торби недов’язаний строкатий шалик на довжелезних пластикових спицях, і ось уже їхні голівки весело заклацали, стукаючись одна об одну, у дивовижно моторних жіночих руках. Влада також полізла до своєї сумки, витягнула звідти маленьку книжку із загорнутою в газету обкладинкою і заходилася читати. То був любовний роман, сучасний, із детективно-містичною лінією, від улюбленої авторки, і так, Влада знала, що сказали б про це її захоплення психологи.
Добирає емоційності через
