Кадим і Шаната присунулися до Рикпета з зацікавленими обличчями. – Ну, і що там?
– Третій рівень проти четвертого не тягне, точно вам кажу. Кімнат куди більше, місця такі хитрі є, тільки тримайся! Ледь позіхнеш – і пропав! Драконище такий волохатий, гравця в секунду, як шашлик, присмажив, слово честі, не брешу! Драконище цей, кудломордий і кудлоногий, із динозаврів в один момент курку-гриль зробив. Може, ще які приколи є, але більше я нічого не встиг узнати.
– Не зрозумів… Динозаврів присмажив? А їх чому? – здивовано запитав Кадим.
– Це ти в мене запитуєш? Звідки мені знати? Спалив, і все тут! – і Рикпет дописав на солі: «Після цього програма зависла, і я згадав, хто я».
До кімнати зайшли Васла й Оріг.
– Агов, хлопці! Ідіть сюди! Рикпет сьогодні був на четвертому рівні.
– Та ну? – здивувався Оріг. – Хто ж із гравців туди дістався?
– Я не знаю, хто дістався, але є новини. Там живуть динозаври й незрозумілий волохатий дракон, який із динозаврів шашлики робить.
І Рикпет ще раз розповів усю історію з зависанням програми, про те, що він згадав своє справжнє ім'я і як потрапив до Заекрання.
– Нехай кожен обміркує цю новину, – запропонувала Шаната, багатозначно показавши рукою на розсипану сіль, але вголос продовжила: – Четвертий рівень – це для нас нове випробування. Якщо це трапилося раз, то трапиться і вдруге. Ми маємо бути готові до цього й знати, – Шаната знову махнула в бік розсипаної солі, – що нам робити.
Усі сіли вечеряти. Звичайно, коли щастило зібратися разом, вони були гомінливі й веселі, але сьогодні веселощі якось не виходили. Кожен обмірковував розповідь Рикпета. Першим подав голос Кадим:
– Треба згадати, як ми починали служити Гіреї. А для цього треба повторити досвід Рикпета – зупинити стрічку. Ну, і дізнатися, як це виходить.
Усі зрозуміли, що Кадим пропонує підвісити програму, щоб згадати, хто ж вони.
– Я думав про це, – сказав Рикпет, – стрічка могла зупинитися, якщо глюки перебили глюків, тобто дракон – динозаврів. Це точно програмою не передбачено. Але могло трапитися й по-іншому: заекранник напав на заекранника.
– А хіба там був інший заекранник? – запитала Шана.
– А дракон? – спокійно відповів Рикпет. – Двері зачинилися, і я не бачив, зник він чи ні, коли стрічка зупинилася. Раз Гірея нас перетворила на воїнів, то що їй варто кого-небудь перетворити на дракона?
– Загалом так, – підбила підсумок Шаната, – нехай кожен спробує зупинити стрічку у своїй грі.
– Рикпет, Шаната, до бою!
– Ого! Відразу двох!
– Напевно, знову міцний горішок! Ну, що ж, Шано, гайда, покажемо йому, де раки зимують!
Розділ 7
Знову на четвертому рівні
Вони вилетіли з труби відеокарти просто в центрі величезного залу, того самого, з якого починав попередню гру Рикпет.
– Шано, за мною! – крикнув він напарниці й щодуху побіг до обстріляного дверного отвору. Шана мчала за ним. Бічним
