і ти чимось незадоволений?
– Не зрозумів, – здивовано сказав Кадим. – Це з якого дива?
– То я про собачки на погонах…
– Я, напевно, чогось не розумію… – розгублено сказав Кадим.
Рикпет щосили гримнув дверима. У кімнаті зависла невесела тиша.
Із-за перегородки вийшла Шаната.
– Господи, які ж ви всі дурні! Бачити вас не можу!
– Та що тут трапилося, поки мене не було? – питання Кадима залишилося без відповіді. – Нічого не розумію… – він обвів кімнату здивованими очима. – Оріг, ти можеш пояснити, що все-таки трапилося? Чого ви всі пересварилися?
– А того… – Оріг неприязно подивився на Кадима. – Рикпет вислужується й собачки на погони одержує, а ти тут хоч трісни! А чому собачки йому? Чим я гірший? Я що, гірше граю? Я тут найдовше і геймоверів у мене ого-го-го скільки! Тому ж Рикпету стільки й не снилося!
– Я щось не зрозумів, – Кадим зробив долонею жест примирення, – чого це ти сьогодні роздратувався? Рик уже тиждень, як байт.
– Ну то й що? Нехай хоч місяць, а мені це не подобається, і все! Я що, не можу висловитися?
– Ти!.. – Шана вискочила з-за своєї перегородки. – Знаєш, ти хто? Ти… Ех, врізати б тобі, та руки бруднити не хочеться!
Кадим ніколи не бачив Шанату такою розлюченою.
– Завидюга, ось хто ти! Є в нас у класі такий: пиріжок принесеш на обід – заздрить, у нову обкладинку книгу загорнеш – заздрить, одиницю одержиш – він і то, напевно, заздрити буде!
– У якому класі? – здивовано запитав Кадим. – Що таке клас?
Шаната зупинилася, немов з розгону наткнулася на стінку, зрозумівши, що проговорилася, і ніяково викрутилася:
– Не знаю… Просто слово з язика злетіло…
Васла нарешті зняв навушники.
– Ви, це… чого розшумілися? Що, не бачите, у нього, як його… ну… напад.
– Який напад?
– Хвороба є… ну, така… ось цей… обалдеїзм, ось!
Гримнув регіт. Кадим реготав, показуючи на Оріга пальцем. Шана прикривала рот долонькою. Васла усміхався всім своїм широким обличчям. Навіть Оріг не витримав і пирснув у кулак. Відсміялись.
– Я від своїх слів не відмовляюся! Ви тут хоч лусніть від сміху!
– Васло, а ти випадково цією хворобою не страждаєш? Може, мені теж діагноз поставиш? Круглодурість або тупокруглість, а може, ще як-небудь? – запитала Шана.
– Васла на тебе бочку котив, точно! Сказав, що ти підлабузник, за Рикпетом тарілки вилизуєш, – раптом чітко почув Кадим чийсь тихий голос, – а Оріг тебе захищав. Він сказав, якщо з ким і дружити з цієї юрби, то тільки з тобою. Бо ти – особистість, а вони всі дурні!
– Ви на Оріга дарма не наїжджайте, – несподівано для всіх раптом сказав Кадим, – він справді в Заекранні найдовше. Якщо кому й треба було давати на погони собачки, то, звичайно, йому.
– А Рикпет сказав, – продовжував нашіптувати тихий голос Кадиму, – що ти слабак,
