перші повідомлення від батьків, учителів та інших авторитетних людей. Вам, либонь, говорили щось, приміром, таке: «Припини рюмсати, як маленький», «Ти ніколи не прибираєш у себе в кімнаті» та «Чого не застеляєш своє ліжко?» І, щоб вас любили, ви робили те, що кажуть інші. Змалку у вас, напевне, склалося враження, що вас можна приймати, лише якщо ви робите певні речі. Прийняття та любов були умовними. Однак слід пам’ятати, що схвалення інших базувалося на їхніх уявленнях про те, як має бути, і не має нічого спільного з вашою самооцінкою.
Ці перші повідомлення відбиваються на наших внутрішніх розмовах. Те, як ми подумки розмовляємо з собою, дійсно важливо, бо це закладає підвалини вимовлених уголос слів. Це налаштовує психологічну атмосферу, в якій ми функціонуємо, і притягує до нас досвід. Якщо ми применшуємо себе, життя означає для нас дуже мало. Та якщо ми любимо й цінуємо себе, то життя виявляється для нас чудовим і радісним подарунком.
Якщо ваше життя нещасливе або ви почуваєтеся нереалізованими, дуже легко звинуватити своїх батьків – або Всемогутніх «Їх» – і сказати, що це вони в усьому винні. Утім, якщо ви так робитимете, то застрягнете у власних претензіях, проблемах та розчаруваннях, адже слова звинувачень не принесуть вам свободи.
Слова мають велику силу. Тож уважно дослухайтеся до того, що говорите. Якщо почуєте, що вживаєте негативні чи обмежувальні слова, намагайтесь їх змінити. Наприклад, якщо я чую розповідь про якийсь негатив, то не бігаю, переповідаючи її всім, кого бачу. У таких випадках я думаю, що ця чутка дійшла досить далеко, і пропускаю її повз себе. Але, почувши про щось позитивне, я розповідаю про це всім!
Опинившись серед інших людей, пильно дослухайтесь, що вони говорять і як говорять. Погляньте, чи можете ви пов’язати їхні слова з тим, що вони переживають у своєму житті. Річ у тім, що чимало людей проживають життя зі словом «треба». Це слово мої вуха вловлюють дуже чутливо – у мене ніби сигналізація спрацьовує щоразу, коли я його чую. Мені доводилося чути, як люди вживали його з десяток разів в одному висловлюванні. І ці самі люди намагалися зрозуміти, чому їхнє життя таке жорстоке чи чому їм несила вийти з якоїсь ситуації. Вони прагнуть мати значний контроль над тим, чого контролювати не можуть, і зайняті або тим, що звинувачують когось іншого, або тим, що звинувачують себе.
Практикуйте позитивні внутрішні розмови під час роботи з дзеркалом, стверджуючи про себе тільки позитивне й повторюючи лише позитивні афірмації. Якщо виринає якась негативна внутрішня розмова з дитинства, перетворюйте її на позитивне твердження. Наприклад, фраза «Ти ніколи нічого не робиш як слід!» стане афірмацією: «Я здібна людина й можу впоратися з усім, що трапляється на моєму шляху». Слухаючи себе та інших, ви краще зрозумієте, що говорите, а також як і чому це вимовляєте. Це усвідомлення допоможе вам змінювати внутрішні розмови на афірмації, що живитимуть та зцілюватимуть ваше тіло та думки, – чудовий спосіб полюбити себе!
Стверджуймо разом: «Я відпускаю всі негативні повідомлення
