style="font-size:15px;"> Xимка. Хто його зна! Тітка Секлита кричала на всю вулицю!
Проня. Зарізала вона! Ну, що його робити?!
Явдокія Пилипівна. Та хто там, що ти лементуєш?
Проня. Та він, жених мій… Голохвастов…
Явдокія Пилипівна. Ой матінко! Проси ж його до господи!
Проня. Постой, постой! Куди його вести? Такий мотлох у хаті… От шкандаль! Прибирайте, мамо!
Всі кидаються прибирати. Проня – до дзеркала, поправляє волосся, щипа щоки.
Килима, килима дайте сюди… того великого! Мамо, швидче-бо! Тату, одсуньте дивана та поставте кріселко.
Прокіп Свиридович (силується). О-о! Важке у ката… Ледве й зсунеш!
Явдокія Пилипівна (з килимом). Оцей, доню?
Проня. Та цей; стеліть же швидче!
Явдокія Пилипівна. Засапалась і не нагнусь!
Проня. Христа ради, швидче! Химко! Химко! Що ж це? Горілку, недоїдки перекупчині прибирай!
Xимка. Та й приберу… мов пожар… почека!
Проня. Прикуси мені язика! Не знаю, що й надіти? Мантилю чи шалю? Ой боже мій, треба пукета до грудей? (Глянувши на батька й матір.) Мамо, надіньте, христа ради, чепчика! Христа ради, просю вас! Сьогодні ж такий день: усе може пропасти! І хустку картату, пожалуста!
Явдокія Пилипівна. Та надіну вже, що з тобою робити? (Пішла.)
Проня (до батька). Ай, ай! Ви без чобота?!
Прокіп Свиридович. Ой лихо! Це каторжна Химка взяла до самоваря та й не принесла!
Проня. Та скиньте мені зараз той драний халат!
Прокіп Свиридович. Що ж, халат як халат, вислужив свою службу!
Проня. І того не хочете для дочки зробити?!
Прокіп Свиридович. Та іду вже, іду…
Проня (до Химки). А ти чого стоїш? Кади!
Химка. Та вже так покадила, що всі чорти повтікали б з хати, якби були!
Проня. Кади! Кади!
Химка. Кахи, кахи! Цур йому, аж у горлі душить! (Пішла у кухню.)
Вихід XI
Проня сама.
Проня (з одчаєм). Господи, чи все ж у мене на своїм місці? Чи по-модньому? Ой мамо моя, брансолета забула надіти! (Біжить до шухляди й надіва.) Чи шалю, чи мантилю? Не знаю, що мені більш до лиця?.. Або, може, й те й друге? Так! Нехай бачить! А книжки й нема! Коли треба, то як на злість! І, певно, знов занесла ота каторжна Химка до кухні, щоб пироги на листках саджати! Ось, слава богу, знайшла якийсь кавалок… Все одно! Ху, господи, як у мене тіпається серце. Аж пукет по грудях скака!.. (Задумується, позираючи в дзеркало.) Як би його прийняти: чи ходячи, чи стоячи, чи сидячи? Ні, краще лежачи, як і наша мадама в пенціоні приймала свого любезного. (Бере книжку й лягає на дивані.) Ей, Химко, проси!
Химка. Чого просити?
Проня. Панича клич!
Химка. Так би й казали! (Пішла.)
Вихід XII
Голохвостий і Проня.
Голохвостий (входить тонно; у шляпі, рукавичках і при паличці: тре часто руку об руку). Честь імєю, за великоє щастя одрикамендуватись у собственнім вашім дому!
Проня мовчить.
