й тридцяти, прийшов до нього поговорити про можливі способи врегулювати ситуацію з Першою Фундацією. Бенджоам, якого пізніше визнали найвидатнішим теоретиком від часів Селдона, ніколи не говорив про цю аудієнцію, але зрештою став двадцять першим Першим Спікером. Дехто приписував великі здобутки адміністрації Палвера саме Бенджоамові.
Шандесс розважав себе, думаючи про те, що може сказати Гендібал. Зазвичай кмітливі юнаки, які вперше зустрічалися сам на сам з Першим Спікером, викладали всі свої тези в першому ж реченні. Вони ніколи не просили цієї першої аудієнції заради чогось тривіального – чогось, що зруйнувало б усю їхню подальшу кар’єру, якби вони продемонстрували Першому Спікерові свою легковажність.
Гендібал побачився з ним через чотири години. Юнак не виявляв нервовості. Він спокійно чекав, поки Шандесс заговорить першим.
Шандесс сказав:
– Спікере, ви просили про особисту зустріч з важливого питання. Чи не були б ви ласкаві підсумувати його для мене?
І Гендібал спокійно, ніби розповідаючи, що тільки-но з’їв на обід, відповів:
– Перший Спікере, план Селдона не має сенсу.
Для відчуття власної важливості Стор Гендібал не потребував підтвердження від інших. Він уже не пригадував часів, коли не знав, що незвичайний. Гендібал був десятирічним хлопчиком, коли його завербував до Другої Фундації один агент, який виявив потенційні можливості його розуму.
Потім він досяг дивовижних успіхів у навчанні й потягнувся до психоісторії так, як зореліт – до гравітаційного поля. Під впливом цього потягу він так само «входив у віраж», виокремлюючи з тексту Селдона головне, тоді як інші його однолітки просто намагалися розв’язати диференціальні рівняння.
Коли Гендібалові виповнилося п’ятнадцять, він вступив до Галактичного університету Трентора (так офіційно перейменували Університет Трентора) після співбесіди, де на запитання про мрії впевнено відповів: «Стати Першим Спікером до сорока років».
Його не турбувало, що він прагне крісла Першого Спікера, не маючи відповідної кваліфікації. Те, що він так чи інакше її здобуде, здавалося йому беззаперечним. Він поставив собі за мету здобути її в молодості. Навіть Прімові Палверу під час вступу на посаду було сорок два.
Коли Гендібал це сказав, вираз обличчя інтерв’юєра трохи змінився, але юнак уже відчував психомову й зміг витлумачити цю зміну. Він знав так точно, ніби про це оголосив сам інтерв’юєр, що в його особовій справі з’явиться маленька примітка про те, що ним буде важко маніпулювати.
Так, звісна річ!
Гендібал мав намір стати людиною, якою важко буде маніпулювати.
Тепер йому було тридцять. За два місяці йому виповниться тридцять один, і він уже член Ради Спікерів. Щоб стати Першим Спікером, йому знадобиться щонайбільше дев’ять років, і він знав: йому це вдасться. Ця зустріч з нинішнім Першим Спікером мала важливе значення для його планів,
