Гендібалові не запропонували сісти, набір дій і поз, спрямованих на зменшення цієї невпевненості, було для нього обмежено. Перший Спікер не міг цього не розуміти.
Шандесс сказав:
– План Селдона не має сенсу? Що за дивовижна заява! Чи переглядали ви нещодавно Головний Випромінювач, Спікере Гендібал?
– Я часто його вивчаю, Перший Спікере. Це для мене і обов’язок, і втіха.
– А ви часом не вивчаєте лише ті порції даних, що періодично з’являються у вашому полі зору? Ви спостерігаєте за ним у мікрорежимі – система рівнянь тут, струмочок поправок там? Звичайно, це дуже важливо, але я завжди вважав, що час від часу бачити весь напрямок руху – чудова вправа. Вивчати Головний Випромінювач акр за акром корисно, але коли дивишся на нього як на континент, це надихає. Чесно кажучи, Спікере, я вже й сам давно цього не робив. Долучитеся до мене?
Гендібал не наважився на занадто довгу паузу. Це потрібно зробити легко й весело чи не робити взагалі.
– Це було б для мене честю й утіхою, Перший Спікере.
Перший Спікер натиснув на важіль збоку столу. Такий стіл був у кабінеті кожного Спікера, і той, що стояв у кабінеті Гендібала, був нічим не гірший за той, що належав Шандессові. У всіх своїх зовнішніх проявах – у тих, що не мали значення, – Друга Фундація була егалітарним суспільством. Насправді єдина офіційна прерогатива Першого Спікера була виражена в його титулі – він завжди говорив першим.
З натисканням важеля в кімнаті потемнішало, але майже відразу темряву наповнило якесь тьмяне перлинне світло. Обидві довгі стіни стали спочатку жовтавими, відтак – яскравішими й білішими, і нарешті на них проявилися акуратно видрукувані рівняння – такі малі, що їх нелегко було прочитати.
– Якщо ви не заперечуєте, – сказав Перший Спікер, своїм тоном даючи зрозуміти, що не дозволить жодних заперечень, – ми зменшимо зображення, щоб якомога більше побачити за один раз.
Чіткий шрифт звузився до рядків завтовшки з тріщинку, чорних звивин на перлинному фоні.
Перший Спікер натиснув клавіші на маленькій консолі, вбудованій у підлокітник його крісла.
– Ми перенесемося на початок – у часи Гарі Селдона – і налаштуємо пристрій на маленькі рухи. Ми відрегулюємо його так, щоб за один раз бачити лише десятиліття розвитку подій. Це дає дивовижне відчуття потоку історії і не відволікає деталями. Цікаво, чи ви колись це робили?
– Саме в такий спосіб – ніколи, Перший Спікере.
– Раджу. Це пречудове відчуття. Подивіться, який нещільний чорний візерунок на початку. У перші кілька десятиліть було небагато альтернатив. Однак із часом точки розгалуження експоненційно збільшуються. З обранням конкретної гілки в майбутньому зникала широка матриця інших гілок, інакше все швидко вийшло б з-під контролю. Звичайно, маючи справу з майбутнім, ми мусимо уважно ставитися до того, на зникнення яких імовірностей покладаємося.
– Я зна�
