не завадило б прикрити спину, – додав він із усмішкою.
– Гаррі дуже переймається важким становищем пана Бабакова.
– Як і всі ми, я впевнений у цьому. Але змушений запитати, чи гра вартує свічок? Ці росіяни нехтують правами людини.
– Це не зупинить Гаррі боротися за те, у що він вірить.
– Він часто виїздить?
– Не надто, – Емма намагалася не показати, що її здивувала раптова зміна теми. – Книжкове турне або конференція. Але коли ви очолюєте акціонерну компанію, іноді невідомість може бути благом.
– Знаю, як ви почуваєтесь, – Меллор нахилився вперед. – Моя дружина вважає за краще залишатися вдома, тому я і вештаюсь у Бристолі упродовж тижня.
– У вас є діти? – запитала Емма.
– Одна дівчинка від мого першого шлюбу. Вона секретарює в Лондоні. І ще одна від другого шлюбу.
– А скільки їй років?
– Келлі чотири, і, звісно, я знаю, що ваш син Себастьян нещодавно увійшов до правління компанії Беррінґтонів.
Емма посміхнулася.
– Тоді, можливо, я можу запитати, пане Меллор, чого ви прагнете у раді директорів?
– Дес, прошу. Всі мої друзі називають мене Десом. Як ви знаєте, свій досвід роботи я здобув переважно в туристичному бізнесі, але позаяк продав компанію, то почав торгувати нерухомістю. У мене багацько вільного часу, і я вважаю, що працювати при жінці-голові може бути весело.
Емма це проігнорувала.
– Якби ви стали членом правління, як би поставилися до ворожого поглинання підприємства?
– Попервах я зробив би вигляд, що мене це не цікавить, і намагався з’ясувати, наскільки зможу їх подоїти. Весь секрет у тому, щоб бути терплячим.
– Чи не виникло б якихось обставин, за яких ви стали б триматися за компанію?
– Ні, якби ціна мене задовольнила.
– А коли «Національні автобуси» викупили вашу компанію, вас не турбувало, що буде з вашим персоналом?
– Якби вони були уважнішими, то змогли б задовго до цього це передбачити, і в будь-якому разі такий шанс удруге міг би й не випасти.
– Але якщо вірити «Файненшел таймс», уже упродовж місяця після зміни власника звільнили половину ваших робітників, а дехто з них працював із вами більше двадцяти років.
– З виплатою зарплати за шість місяців. І дехто з них не мав жодних труднощів із працевлаштуванням в іншому місці, а один чи двоє – навіть у Беррінґтонів.
– Але впродовж наступного місяця «Національні автобуси» усунули ваше ім’я з логотипу компанії, а з ним позбулися й репутації, яку ви вибудовували протягом багатьох років.
– Ви відмовилися від свого прізвища, коли вийшли заміж за Гаррі Кліфтона, – зауважив Меллор, – але це не завадило вам очолити компанію Беррінґтонів.
– Мені не залишили вибору, але підозрюю, що це може змінитися в майбутньому.
– Погляньмо
