вторгалися у кожен закуточок його номера крізь нейлонові штори, які неможливо було зсунути. На той момент, коли він нарешті заснув, у Бристолі була одинадцята година, а в Москві – друга ночі.
Наступного ранку Гаррі схопився вдосвіта і вирішив прогулятися Красною площею. Не можна було пропустити нагоду потрапити до мавзолею Леніна, що височів на площі й слугував постійним нагадуванням про засновника радянської держави. Кремль охороняла масивна бронзова гармата, ще один символ перемоги над ворогом. Навіть у пальті, вдягнути яке наполягла Емма, з піднятим коміром вуха і ніс Гаррі швидко почервоніли від холоду. Аж тепер він збагнув, чому росіяни носять ті недолугі хутряні шапки, обмотуються шаликами й надягають шуби. Місцеві жителі оминали його дорогою, поспішаючи на роботу, але мало хто звертав увагу на чоловіка, який постійно ляпав себе руками по боках.
Коли Гаррі повернувся до готелю, раніше, ніж планував, консьєрж передав йому повідомлення. П’єр Бушар, голова конференції, сподівався, що зможе приєднатися до Гаррі за сніданком.
– Я призначив вам виступ на одинадцяту годину, – повідомив Бушар, відмовившись від яєчні, яка не мала нічого спільного з курячими яйцями. – У цей час на конференціях найбільше відвідувачів. Я відкрию збори о десятій тридцять і привітаю делегатів із сімдесяти двох країн. Рекордна кількість учасників, – додав він із галльською пихою. – Ви дізнаєтесь, що я завершую свій виступ, коли нагадаю делегатам, що існує одна річ, яку росіяни роблять найкраще за всіх на планеті.
Гаррі звів брову.
– Балет. І нам усім пощастило, що ми зможемо побачити «Лебедине озеро» у Большому театрі цього вечора. Після того як я повідомлю про це делегатам, запрошу вас на сцену виголосити вступне слово.
– Це мені лестить, – визнав Гаррі. – Слід бути насторожі.
– Не обов’язково, – заперечив Бушар. – Комітет був одностайним у своєму виборі вас як основного доповідача. Ми всі захоплюємося кампанією, яку ви організували щодо Анатолія Бабакова. Міжнародна преса виявляє неабиякий інтерес, і вам буде цікаво дізнатися, що КДБ розпитував мене, чи можна буде завчасу побачити текст вашої промови.
Слова Бушара схвилювали Гаррі. До цього часу він не усвідомлював, наскільки широкий резонанс викликала його кампанія за кордоном і чого від неї очікували. Він зиркнув на годинник, сподіваючись, що ще має час знову переглянути свою промову, допив каву, вибачився перед Бушаром і хутко попрямував до свого номера. Ліфт у робочому стані викликав у Гаррі неабияке полегшення. Йому не було потреби нагадувати, що в майбутньому може й не випасти такої нагоди вплинути на справу Бабакова, й тим більше у самому серці Росії.
Він ледь не забіг до своєї кімнати й висунув шухляду маленького столика біля ліжка, де залишив свою промову. Але її там уже не було. Ретельно оглянувши номер, Гаррі збагнув, що документ забрав КДБ, який дуже вже прагнув із ним ознайомитися.
Гаррі
