телевізійники.
Він потиснув руку Бушару, перш ніж зайняти своє місце за трибуною. Глибоко вдихнув й окинув поглядом аудиторію.
– Пане голово, – почав він, – дозвольте мені розпочати з подяки вам за добрі слова, але змушений вас попередити, що сьогодні говоритиму не про детектива-сержанта Вільяма Ворвіка і не про інспектора Бено, а про реальну людину, не про вигаданий персонаж, а з плоті і крові, як і кожен із нас у цій залі. Про того, хто сьогодні не може взяти участь у цій конференції, бо його тримають далеко в сибірському ГУЛАГу. За який злочин? За написання книги. Я, звісно ж, маю на увазі цього мученика і вживаю це слово цілком свідомо – йдеться про Анатолія Бабакова.
Навіть Гаррі здивувався оваціям, які вибухнули в приміщенні. На книжкових конференціях зазвичай рідко виявляють бурхливі емоції, а доповідачів вшановують лише ввічливими оплесками. Ця мимовільна перерва дозволила йому зібратися з думками.
– Скільки з нас у цій залі читали книжки про Гітлера, Черчилля чи Рузвельта? Троє із чотирьох лідерів, які визначили результат Другої світової війни. Але донедавна єдиною інформацією про Йосифа Сталіна з Радянського Союзу була офіційна брошура, видана під цензурою КДБ. Як ви всі знаєте, людина, яка переклала цю книжку англійською, настільки в ній розчарувалася, що вирішила написати свою несанкціоновану біографію, що, безумовно, продемонструвало б нам зовсім іншу точку зору на чоловіка, котрого ми всі знаємо як «дядька Джо». Але щойно ця книжка була надрукована, весь її наклад знищили, видавця запроторили до в’язниці, а після показового судового процесу автор зник із лиця землі. І я кажу не про гітлерівську Німеччину, а про сучасну Росію. Декому з вас, і мені також, було б цікаво дізнатися, що ж такого написав Анатолій Бабаков, що змусило владу діяти настільки тиранічно. Зрештою, совєти ніколи не перестають сурмити про успіхи свого утопічного укладу, який, як запевняють нас, є не лише взірцем для решти світу, а й із часом нам не залишиться нічого іншого, як його скопіювати. Якщо це так, пане голово, чому ж ми не можемо прочитати про протилежну точку зору й скласти про неї власну думку? Не забувайте, що «Дядька Джо» написав чоловік, який тринадцять років перебував поруч із Сталіним, знав його найпотаємніші думки, був свідком того, як той проводив своє повсякденне життя. Але коли Бабаков вирішив написати власну версію тих подій, нікому, зокрема й радянським людям, не дозволили дізнатися про це. Цікаво, чому? Ви не знайдете примірника «Дядька Джо» в жодній книжковій крамниці Англії, Америки, Австралії, Африки чи Південної Америки. Але ви не знайдете її й у Радянському Союзі. Можливо, твір написаний жахливо, нудно і негідний публікації, але принаймні ми зможемо його оцінити.
Ще одна буря оплесків прокотилася приміщенням. Гаррі довелося тамувати посмішку, коли він помітив, що чоловіки у довгий чорних плащах запхали руки до кишень, але вираз їхніх облич не змінився, коли перекладач тлумачив їм його слова. Оратор зачекав, поки оплески вщухнуть, перш ніж продовжити.
– У нашій
