щоб відчинили. Тук-тук-тук. Гаррі неохоче опустив ноги на холодний лінолеум, накинув халат і підійшов до дверей.
Якщо Гаррі й здивувався, відчинивши двері, то намагався цього не показувати.
– Привіт, Гаррі, – мовив чуттєвий голос.
Чоловік з недовірою витріщився на дівчину, в яку закохався двадцять років тому. Точна копія Емми, коли їй виповнилося двадцять літ, стояла перед ним у соболиній шубі, і він підозрював, що під нею іншого одягу не було. Вона тримала в одній руці цигарку, а в другій – пляшку шампанського. «Розумні росіяни», – подумав Гаррі.
– Мене звати Аліна, – назвалася вона і торкнулася його руки. – Я з нетерпінням чекаю зустрічі з вами.
– Гадаю, ви помилилися кімнатою, – сказав Гаррі.
– Я так не думаю, – Аліна спробувала зайти до номера, але Гаррі залишився стояти у дверях, перекриваючи їй шлях.
– Я ваша винагорода, Гаррі, за такий блискучий виступ. І пообіцяла голові, що подарую вам ніч, яку ви ніколи не забудете.
– Ви вже досягли бажаного, – зауважив Гаррі, гадаючи, на кого ця Аліна працює.
– Мабуть, я все ж можу щось зробити для вас, Гаррі?
– Нічого не можу вигадати, але, будь ласка, подякуйте вашим господарям і повідомте їм, що мене це не цікавить.
– То, може, хлопчика?
– Ні, дякую.
– Гроші? – не здавалася вона.
– Я добрий, але з мене вже досить.
– Хіба я не зможу вас нічим спокусити?
– Ну, – сказав Гаррі, – якщо ви вже про це згадали, то я завжди бажав дечого, і якщо ваші господарі зможуть це забезпечити, буду їм вдячний.
– І що ж це може бути, Гаррі? – в її голосі вперше прозвучала надія.
– Нобелівська премія з літератури.
Аліна виглядала спантеличеною, аж Гаррі не втримався, нахилився вперед і розцілував її в обидві щоки, ніби та була його улюбленою тіткою. Відтак тихцем зачинив двері й прокрався назад у ліжко.
– Хай їй грець! – сказав він. Сон вивітрився остаточно.
– На лінії пан Воґан, пане Кліфтон, – повідомила дівчина з комутатора. – Каже, що йому потрібно терміново перебалакати з паном Слоуном, але він зараз на конференції в Йорку і до п’ятниці не повернеться.
– Передзвоніть його секретарці й попросіть усе залагодити.
– Сара не відповідає на мій дзвінок, пане Кліфтон. Мабуть, ще не повернулася з обіду.
– Гаразд, перемкніть на нього, – неохоче погодився Себ. – Доброго ранку, пане Воґан, чим можу вам допомогти?
– Я старший партнер в аґенції нерухомості «Севіллс», – назвався Воґан, – і мені потрібно терміново поспілкуватися з паном Слоуном.
– Це може зачекати до п’ятниці?
– Аж ніяк. У мене на столі лежать ще дві пропозиції для ферми «Шифнал» у Шропширі, й оскільки торги закриваються у п’ятницю, мені потрібно дізнатися, чи пан Слоун усе ще зацікавлений у справі.
– Можливо,
