всього чотири роки тому. Але де це знання було зафіксовано? Тільки в його розумі, а його так чи інакше незабаром буде знищено. І якщо всі погодяться з брехнею, яку нав’язує Партія, якщо у всіх документах одна і та сама пісня, тоді ця брехня поселяється в історії й стає правдою. «Хто керує минулим, – каже партійне гасло, – той керує майбутнім; хто керує сьогоденням, той керує минулим». І, проте, минуле, за своєю природою змінюване, змінам ніколи не піддавалося. Те, що істинно нині, істинно від віку й на віки вічні. Все дуже просто. Потрібен всього-на-всього безперервний ланцюг перемог над власною пам’яттю. Це називається «контроль реальності»; Новомовою – «двомисленням».
– Вільно! – гаркнула інструкторка трохи добродушніше.
Вінстон опустив руки і зробив повільний, глибокий вдих. Розум його забрів у лабіринти двомислення. Знаючи, не знати; вірити у свою правдивість, викладаючи продуману брехню; дотримуватися взаємозаперечних думок, розуміючи, що одна заперечує іншій, і бути переконаним в обох; логікою вбивати логіку; відкидати мораль, проголошуючи її; думати, що демократія неможлива і що Партія – охоронець демократії; забути те, що потрібно забути, і знову викликати в пам’яті, коли це знадобиться, і знову негайно забути, і, головне, застосовувати цей процес до самого процесу – ось у чому хитрість: свідомо викликати несвідомий стан, а згодом ще раз перетворювати несвідоме на акт гіпнозу. І навіть слова «двомислення» не зрозумієш, не вдавшись до двозначності – двомислення.
Інструкторка веліла їм знову встати струнко.
– А тепер подивимося, хто у нас зможе дістати до підлоги! – з ентузіазмом сказала вона. – Прямо зі стегон, комради. РАЗ-два! РАЗ-два!
Вінстон ненавидів цю вправу: ноги від сідниць до п’ят пронизував біль, і від нього часто починався напад ядушного кашлю. Приємний смуток із його роздумів зник. Минуле, подумав він, не просто було змінено, його знищено. Бо як ти можеш установити навіть найочевидніший факт, якщо не існувало жодного запису про це, крім як у твоїй пам’яті? Він спробував пригадати, коли почув уперше про Старшого Брата. Здається, в 60-х… Але хіба тепер згадаєш? В історії Партії Старший Брат, звичайно, фігурував як вождь революції з найперших її днів. Подвиги його поступово відсувалися все далі в глиб часів і простяглися вже в легендарний світ 40-х і 30-х, коли капіталісти в дивовижних капелюхах-циліндрах ще роз’їжджали вулицями Лондона у великих лакованих автомобілях і кінних екіпажах зі скляними боками. Невідомо, скільки правди в цих переказах і скільки вигадки. Вінстон не міг згадати навіть, коли з’явилася сама Партія. Здається, слова «АНГСОЦ» він теж не чув до 1960 року, хоча можливо, що в старій мові – «англійська соціалізм» – воно було у вжитку і раніше. Все розчиняється в тумані. Втім, іноді можна зловити і явну брехню. Неправда, наприклад, що Партія винайшла літак, як стверджують книги з партійної історії. Літаки він пам’ятав із раннього дитинства. Але довести нічого не можна. Ніяких свідчень не буває. Тільки один раз у житті тримав він в руках
