(звичайною англійською) це означало приблизно таке:
У номері «Таймс» від 3 грудня 1983 року вкрай незадовільно викладено наказ Старшого Брата по країні: згадані особи не існують. Перепишіть повністю й репрезентуйте ваш варіант керівництву до того, як відправити в архів.
Вінстон прочитав помилкову статтю. Як він зрозумів, велику частину наказу по країні було присвячено вихвалянню роботи ПКПП – організації, яка постачала цигарки й інші предмети споживання матросам на Плавучих Фортецях. Особливо виділено було якогось комрада Відерса, великого діяча Внутрішньої Партії – його нагородили орденом «За видатні заслуги» 2-го ступеня.
Трьома місяцями пізніше ПКПП раптово було розпущено без оголошення причин. Судячи з усього, Відерс і його співробітники тепер в опалі, хоча ні в газетах, ні по телеекранах повідомлень про це не було. Теж нічого дивного: судити й навіть публічно викривати тих, хто політично завинив, не заведено. Великі чистки захоплювали тисячі людей із відкритими процесами зрадників і злодіїв думки, які з жалем каялися у своїх злочинах, а потім піддавалися страті, були особливими спектаклями й відбувалися раз на кілька років – не частіше. А зазвичай люди, що викликали невдоволення Партії, просто зникали, і про них більше ніхто не чув. І марно було гадати, що з ними стало. Можливо, що деякі навіть лишалися в живих. Так у різний час зникли близько тридцяти знайомих Вінстона, не кажучи про його батьків.
Вінстон легенько гладив себе по носі скріпкою. В кабіні, навпаки, комрад Тіллотсон, як і раніше, таємничо бурмотів, пригорнувшись до мікрофона. Він підвів голову, знову вороже блиснули окуляри. А чи не те саме робив комрад Тіллотсон, що й він сам? – подумав Вінстон. Дуже може бути. Таку тонку роботу ні за що не довірили б одному виконавцю: з іншого боку, доручити її комісії значило відкрито визнати, що відбувається фальсифікація. Можливо, не менше десятка працівників трудилися тепер над власними версіями того, що сказав насправді Старший Брат. Потім якийсь начальницький розум у Внутрішній Партії вибере одну версію, відредагує її, пустить у хід складний механізм перехресних посилань, після чого обрану брехню буде здано на постійне зберігання й вона зробиться правдою.
Вінстон не знав, за що потрапив у немилість Відерс.
Можливо, це сталося через корупцію або некомпетентність. Може, Старший Брат вирішив позбутися підлеглого, який став надто популярний. Може, Відерса або будь-кого з його оточення запідозрили в ухилянні. А можливо – і найімовірніше – сталося це просто тому, що чистки й знищення людей були частиною державного механізму. Єдиний певний натяк містився в словах «згадані не-персони» – це означало, що Відерса вже немає в живих. Навіть арешт людини не завжди означав смерть. Іноді людей випускали, і до страти вони рік або два гуляли на волі. А бувало й так, що людина, яку давно вважали мертвою, з’являлася, немов привид, на відкритому процесі й давала свідчення проти сотень людей,
