події довкола нього виявляються бурхливими та емоційними. Але за цим «невинним» шумом емоцій ми поступово розрізняємо вразливих і самотніх людей, які потребують ближнього, мабуть, ще більше, ніж кар’єри чи слави. Бекер, услід за літературними класиками (Толстой, Самчук, Кізі, Барріко, Паассіліна та іншими) пропонує альтернативні сценарії життя людини, в яких вона завжди буде переможцем.
Унікальність творчості Бекера полягає в тому, що йому вдається огортати проникливо-людяні й по-справжньому драматичні історії в легку, майже комедійну форму. Але усмішка у його фільмах – делікатніша й значно глибша, ніж у жанрових комедіях. Тому й запам’ятовується надовго. І якщо ви шукаєте відповіді на питання «у чому ж магія французького кіно?», то цей та інші фільми Бекера якраз і є такими прикладами, які розкривають ці «таємниці»: людяність, чесність, емпатія, скромність.
Фільм «Гарного одужання» навіть у своїй символічній і буквальній водночас назві підштовхує нас до правильних кроків: одужуйте дослухаючись, одужуйте довіряючи, одужуйте толеруючи, одужуйте співчуваючи, одужуйте пробачаючи, одужуйте й самому просячи пробачення… Тоді майже напевно, що невдачі та самотність довго не турбуватимуть вас…
Гiркий мiсяць
(режисер Роман Поланський, США, 1992)
Осіння темрява, яка огортає наші вечори щораз наполегливіше, провокує на зустрічі з довгими затіненими історіями, які, немов кадри старих фотоплівок, проявляються в психотерапевтичній атмосфері інтимних розмов та роздумів наодинці. Розгортаючи книгу чи вмощуючись перед екраном, ми чекаємо на досконалих співрозмовників, які промовлятимуть лише для нас. Вони розкажуть нам історії не наших життів, у яких, немов у завітрених дощових калюжах, мерехтітимуть відблиски наших власних – відкладених підсвідомістю чи деформованих обставинами – непрожитих сюжетів.
Великий американський режисер Роман Поланський посідає окреме й особливе місце на кінематографічному Олімпі. Починаючи ще від перших, але вже радикально сміливих фільмів польсько-радянського періоду, і далі включно зі своїми американськими та європейськими роботами, він сміливо проникає в залаштунки приватного життя та еротичної підсвідомості, говорячи вголос про те, про що більшість мовчать. Саме тому багато його фільмів сприймалися як провокації та навіть викликали скандали, а сама особистість режисера, попри найвищі фестивальні нагороди та безумовний професійний авторитет, і досі сприймається неоднозначно серед колег, розділяючи кінематографічний світ на його переслідувачів та захисників.
Ось і «Гіркий місяць» виявився одним з найбезкомпромісніших і провокативних фільмів у біографії режисера. Історії двох подружніх пар на різних стадіях розвитку стосунків сплітаються в експресіоністичну картину людських пристрастей, потаємних бажань, гріхів і навіть збочень, які закручуються довкола теми сексуальності.
