сам підійшов до дівчинки.
– Ти ж тут живеш? – запитав він, показуючи рукою на будівлю лікарні.
– Поки так, – кивнула дівчинка.
Василько перейшов на шепіт.
– Нянечку Соню знаєш?
Дівчинка кивнула.
– Підійдеш до неї і скажеш, щоб вона тобі всі мої іграшки віддала. Мене Васильком звати, а взагалі-то я просто Василь.
Вона ще раз кивнула, тільки тепер на її обличчі з’явилася усмішка.
А Василько продовжував шепотіти:
– Там рожевий кролик є, ти його бережи.
– Добре, – пообіцяла дівчинка.
– Ну, бувай! – Василько розвернувся і поспішив до своїх батьків.
Велика повітроплавна подорож
Раннього осіннього ранку на Киселівку налетів сильний вітер. Він шумів у садах, завивав у коминах будинків.
Васько Утюгов та Рижик прокинулись і обережно визирнули з буди.
– Ну й вітрюга! – зітхнув Рижик. – Ось і осінь почалася. Скоро дощі підуть…
– Так, – Васько задумливо кивнув. – Погода стане нельотною, і доведеться сидіти в буді до весни… А нащо до весни?! – раптом підхопилося кошеня. – Ми ж збирались подорожувати!
– Куди? – Рижик понуро глянув на друга.
– Абикуди, – серйозно відповів Васько.
Цуценя почесало задньою лапою за вухом. Подорожувати абикуди йому здавалось дуже небезпечно. От коли точно знаєш, куди подорожувати, – зовсім інша справа. А невідомо куди – це вже страшно.
– Полетімо з птахами! – запропонував Васько.
– А куди вони летять? – спитав Рижик.
– В дуже теплі краї, на південь.
– А раптом ми потрапимо з ними на північ, кудись у дуже холодні краї?! – засумнівалося цуценя.
– Ти що, не знаєш, що всі перелітні птахи летять восени на південь, а весною назад?! – здивувався Васько Утюгов.
– Мене цьому не вчили! – буркнуло цуценя. – І взагалі я всьому вчуся сам!
– Ну, якщо ти не хочеш, я один полечу! – тепер образилось кошеня.
– Чому це не хочу?! – підстрибнуло цуценя. – Дуже хочу, хочу в теплі краї!
– Ну, тоді я піду шукати попутних перелітних птахів! – кошеня вистрибнуло з буди і перелетіло через ворота.
Облетівши навколо села, Васько Утюгов побачив зграю диких качок, які збиралися в далеку дорогу. Він приземлився і підійшов до них.
– Вибачте, – звернулося до них кошеня. – Ви випадково не на південь летите?
Качки трохи налякалися й відсахнулися вбік, лише одна синьо-зелена птаха уважно оглянула Ваську і відповіла:
– Так, ми на південь. А чому ви питаєте про це, поважний молодий коте?
– Ми з другом зібрались подорожувати… – зніяковіло кошеня. – І ось хотіли б полетіти в теплі краї з якою-небудь зграєю.
Качки оточили кошеня щільним
