1924 році, в кінці, до нас в Богданівну прислали нових учителів – Івана Григоровича Калиту і його дружину Ніну Василівну… Він був і учителем, і керівником школи, вона ж учителювала…» – пригадувала М. Кобець. «Ой, які це люди були гарні, культурні такі! І за моїх гарних вишивок я з ними познайомилась», – відмічала згодом К. Білокур.
26-річний Іван Григорович Калита, за походженням із дрібних дворян, по закінченню у 1918 р. курсів вчителів, працював у рідному селі Капустинцях Яготинського району Київської обл. Високий, сухорлявий, кругловидий, з русявим волоссям і такими ж вусами. Трохи накульгував на ногу. Завжди інтелігентний, упевнений у собі, сповнений діяльної енергії, він увесь віддавався людям, школі. «Зовні він був якийсь спокійний, урівноважений, навіть аж уповільнений у мові-розмові, зате кожне його слово лягало добрим зерном у душі. Він дуже любив дітей і власних, і чужих» (зі спогадів Любові Литвак).
Конец ознакомительного фрагмента.
Текст предоставлен ООО «ЛитРес».
Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию на ЛитРес.
Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.
