площу перед палацом і з його згоди вручити герцогу верховну владу на один рік на тих самих умовах, на яких її вже вручали Карлу, герцогу Калабрійському. Восьмого вересня 1342 року герцог у супроводі месера Джованні делла Тоза, всіх своїх прихильників і багатьох інших громадян прибув на площу та разом із синьйорами піднявся на трибуну, як називають флорентійці сходи, що ведуть від площі до Палацу Синьйорії, звідки і було прочитано народу умови, встановлені між Синьйорією та герцогом. Коли дійшли до статті, за якою верховна влада вручалася йому на один рік, народ закричав: «Пожиттєво!» Коли месер Франческо Рустікеллі, один із членів Синьйорії, підвівся, щоб промовою своєю заспокоїти збуджений натовп, слова його перервано було ще більшим галасом; тож, за бажанням народу, герцога обрали володарем Флоренції не на рік, а довічно. Натовп підхопив його, підняв і урочисто поніс по площі, вигукуючи його ім’я. За звичаєм глава палацової охорони під час відсутності членів Синьйорії мав замкнутися в палаці: тоді посаду цю обіймав Ріньєрі ді Джотто. Підкуплений друзями герцога, він упустив його до палацу без опору, а перелякані та зганьблені синьйори розійшлися по домівках. Палац розграбувала герцогська челядь, прапор народу було розірвано, а на фасаді палацу прикріпили герб герцога. Усі ці події викликали безмежну скорботу і зневіру доброчесних громадян і велику радість тих, хто брав участь у них з невігластва чи зловмисності.
Наділений верховною владою, герцог, щоб позбавити будь-якої влади людей, які були завжди захисниками свободи, заборонив членам Синьйорії збиратися в палаці й надав їм один приватний будинок; він відібрав прапори у гонфалоньєрів компаній, які очолювали народні збройні загони, скасував Постанови справедливості, спрямовані проти грандів, звільнив ув’язнених, повернув до Флоренції родини Барді й Фрескобальді та всім заборонив носити зброю. Щоб краще захищатися від внутрішніх ворогів, він замирився із зовнішніми, причому вельми задовольнив жителів Ареццо та всіх інших супротивників; уклав мир із Пізою, хоча був покликаний як синьйор для ведення з нею війни; анулював зобов’язання, видані купцям, позичив республіці гроші для луккської війни; збільшив колишні податки та встановив нові; позбавив Синьйорію всякої влади. Управителями у нього були месер Бальоне з Перуджі та месер Гульєльмо з Ассізі, які разом із месером Череттьері Вісдоміні й були його радниками. Він дошкуляв громадянам тяжкими поборами, суд вершив несправедливо, а строгість моралі та людяність, які він на себе напускав, обернулися гординею та жорстокістю. Отже, багатьом громадянам із грандів і зі знатних пополанів постійно загрожували грошові штрафи, смерть і всілякі інші способи пригнічення. А щоб поза містом його правління було не краще, ніж у місті, він призначив для флорентійської территорії за межами столиці шістьох управителів, які гнобили та грабували сільських жителів. Гранди були у нього на підозрі, попри те, що вони ж його підтримували і він багатьох
