про багато чого, що не має до нього ніякого стосунку, без особливих роздумів і почуття відповідальності. Ти недостатньо добре його знаєш, і мою перебільшену, неприборкану манеру письма знаєш недостатньо, ось і лякаєшся. Ет, наказали б мені завданий мною переляк розвіяти поцілунками!
Франц
Як хочеться, кохана, щоб Ти зараз була тут (дивне, звичайно, запрошення, північ давно минула), ми б провели разом чудовий, тихий вечір, такий тихий, аж Тобі врешті-решт стало б навіть трішки моторошно. Бідна кохана, скажи, як це – коли ось так люблять? Нічого б я не хотів – тільки міцно тримати за руки і відчувати, що Ти поруч. Скромне бажання? Але навіть воно не проб’є ніч і даль між нами.
Дуже дякую за каталог рекламних пропозицій. І це він не сподобався Неббле? І у вас не знайдеться ноги, щоб дати йому доброго копняка? Я наразі не до кінця все прочитав; іпохондрія, якої ваша майбутня клієнтура, зрозуміло, не страждає, відлякує мене від такого дрібного шрифту, однак я вже встиг помітити, що зі своєю пропозицією об’єднати телефон з диктографом – а я цілими днями так нею пишався! – я знову запізнився. Виходить, це вже є і не знаходить найширшого застосування? Але для важливих, записуваних болісно точно телефонних перемовин банків, агентств і т. д., де все вирішує точність нотації, а часто і присутність свідків, диктограф, як на мене, просто необхідний. Один слуховий ріжок тримав би службовець, інший під’єднувався б до диктографа – і ось вам незаперечне свідчення, та ще власним голосом говорить. Наочність і привабливість каталогу, на мій погляд, можна було б ще більше посилити, підкріпивши його прикладеним листком, в якому замовники групувалися б з урахуванням особливостей їхніх підприємств, і до кожної групи давався б короткий огляд, для яких цілей на їхніх підприємствах можуть надаватися диктографи. Проте загалом це і в такому вигляді просто чудово, і я насилу стримую бажання розцілувати Тебе за цей каталог з такою силою, що Ти б ще пошкодувала про зроблене. Але передбачити подібні наслідки Ти не могла, а вже дирекція тим більше…
Вчора хотів написати Тобі, який я радий, що Ти написала Софі. Я хочу незрівнянно дошкуляти їй проханнями від ваших історій, але, звичайно, такими тонкими й хитрими, як і слід чекати при моїй великій майстерності та практиці розмови. А якщо це інакше, чи не погано, що я тебе люблю? Не так сміливо запитав!
Франц
Знову повертаюся до Тебе, кохана, від листів Геббеля. Не знаю, як люди звичайних занять, поглинені звичайними життєвими турботами, читають подібні листи, де людина здіймається з пробуджених творчістю глибин своєї істоти, навіть у безсиллі своєму відкриває нам свою душу нестримним потоком шалених зізнань, – я і справді відчуваю його (хоча мені, якщо порівнювати речі тверезо, далеко до нього, як найменшому місяцю до сонця) геть близенько, він виливається скаргами, сховавши мені в шию, він сам, пальцями, торкається моїх слабкостей, а іноді, вряди-годи, захоплює мене за собою, немов ми з ним друзі.
Окремо
