член родини, нарешті, заснув, і Феодора, жінка Гната, безцеремонно всіх розігнала. Попрощавшись із батьками і братом, Василь із сім’єю залишили хату. На здивування батька, син Левко не спішив приєднатися до них.
– Я пройдуся! – сказав Левко й одразу розчинився у темряві.
– Куди його понесло? – не зрозумів батько.
– А ти за своїм залізом узагалі нічого не помічаєш! – із докором відповіла Ганна. – Любов у нашого сина!
Василь гмикнув.
– Любов! – сказав він. – Через ту любов одного разу він прийшов додому з розквашеним писком.
– Тепер йому що боятися! Хведька з Андрієм вже чотири місяці нема!
– Ну, так! Тепер захиснички прийшли! Справді, чого йому тепер боятися!
Левко цієї розмови не чув. Він швидкими кроками прямував до потрібної йому хвіртки, де на нього мали чекати. Юнак затримався на сімейній раді та сподівався, що ця затримка не стала приводом, аби Ксеня його не дочекалася. Левко розпізнав у темряві тендітну дівочу постать і полегшено зітхнув.
Все-таки дочекалася!
– Чого ти так довго? – невдоволено тихо, але без злоби в голосі запитала Ксеня. – Хіба ти не читав, що хлопці мають чекати дівчат, а не навпаки?
– Пробач, але ми обговорювали вдома дуже важливу проблему, – спробував виправдатися Левко.
– Навіть таку, що ти дозволив собі запізнитися на рантку?
– Повір, я дуже хотів вирватись, але не зміг.
– І що такого важливого ви обговорювали? – В голосі Ксені вже не було образи.
– А! – махнув рукою Левко. – Говорили, чи йти в неділю до церкви, чи лишитися вдома.
– А чого це не йти? – здивувалася дівчина.
– Хіба ти не знаєш, що наш отець став московським православним?
– І що з того? Я як тримала корогви на великі свята, так і буду тримати! Яка різниця? А тебе що, більше не буде на службі?
– Я-то буду, а мій тато не піде.
– Дядько Тома говорив, що колись ми також були православними.
– Я так само говорив батькові.
– А він що?
Левко опустив очі долу.
– Дав по шиї!
Це розвеселило Ксеню, і вона зовсім забула, що так довго чекала на Левка.
Жовтень виявився прохолодним, а вночі і поготів, тому замерзла після довгого чекання Ксеня й одягнутий абияк Левко невдовзі зрозуміли, що здибанка цього разу закінчиться дуже швидко. Щоправда, цьому посприяла несподівана поява дванадцятирічного брата Ксені Данила, що разом із ровесниками – Василем Морозом і Костем Смолярем – невідь-звідки виникли перед закоханими. Діставши від Левка запотиличники, хлопці зникли так само несподівано, як і з’явилися, але рантку було зіпсовано. Поговоривши ще трохи, просто так, для годиться, молоді люди попрощалися, домовившись зустрітися у неділю після відправи.
Найближчої неділі до церкви прийшло так багато людей, як зазвичай бувало тільки на великі свята. Прийшли навіть ті, що мали звичку відвідувати її тричі на рік: Різдво, Великдень
