Сулеймане, ти міг би бути із жінкою, якби дізнався, що вона недавно була в обіймах іншого чоловіка?
Втупився в неї султан і відповів жорстко:
– Ні.
– Ось і я не можу. Хотіла зробити те, що роблять жінки в моїй Україні, коли їхні чоловіки мають коханок. І я зроблю це!
– А що саме? – намагався не втрачати терпіння султан.
– Залишу твої палати, столицю і державу. І не візьму з собою ні єдиної прикраси, що ти мені подарував: ні перлову діадему, ні персня з діамантом, ні синьої бірюзи, ні одягу з шовку, ні грошей!
– Ти думаєш, мої люди не знайшли б тебе? – усміхнувся султан.
– А якби спіймали, що б ти зробив? – знизала плечима Роксолана.
– Що? – відповів здивовано. – Замкнув би в гаремі!
– За яким правом? Адже я вільна! Ти мені свободу подарував, султане Сулеймане, котрого всі поважають і якого прозвали Законодавцем за його розум і мудрі закони.
Сулейман знову всміхнувся:
– Але ти добровільно вінчалася зі мною. Знала, бачила, що я маю й інших жінок. Так чи ні?
– Так, але я думала, що ти залишиш інших. Любов не терпить подруг! – тут уже вона вибухнула, і була дуже хороша в цьому вибуху і гніві.
– Чого ти хочеш? – запитав повелитель.
– Хочу жити з тобою, як це заведено в нас на Україні. Хочу, щоб ти відмовився від гарему!
Тут уже султан не витримав, і розгнівався сам:
– Ти єдина в моєму серці. Але відмовитися від гарему – це вже занадто. Такого ніколи не було в роду Османів. Це ганьба для султана. Що скажуть мої піддані?
Настя подивилася на нього і сказала тихо:
– А як же пророк Магомет? Він довго жив із однією дружиною, Хадіджею…
Мовчав Сулейман. Тут уже Роксолана не витримала, погладила чоловіка:
– Я хочу любити тебе, як любила моя мати мого батька… допомагати тобі в твоїх державних справах, тому що їх дуже багато…
Султан уже веселився, мов юнак:
– Хто з нас завойовник – ти чи я? Ти отримаєш мій гарем, а потім прибереш до рук державу? А якщо я обману тебе з гаремом?
– Усі знають, – підвела всміхнене личко, – що слово, дане Сулейманом, твердіше сталі.
– А ти ніколи ще не говорила мені неправди?
Зніяковіла, очі опустила:
– Одного разу…
– Коли? – здивувався.
– Тоді, вранці… Біля моря… Коли припливали рибалки…
Я сказала, що хочу їсти. Але я була сита любов’ю. Думала, що ти голодний, і соромилася запитати тебе…
Ці слова були, як мед, султану. Схопив дружину на руки, закружляв…
– Я виконаю те, чого ти хочеш! Забуду дорогу в гарем і більше не доторкнуся ні до однієї жінки, крім тебе!
Роксолана гуляла в парку з сином Селімом і Мустафою. Була привітна
