у свою чергу, мали увійти до складу УНР. У таємному додатку до мирної угоди між УНР і Австро-Угорщиною було зафіксовано поділ Галичини на українську й польську частини та об'єднання Східної Галичини з Буковиною в єдиний «коронний край» Австрійської імперії.
Висновки автора
Офіційна позиція бандерівського угруповання передбачала не створення Української Самостійної Соборної Держави, а передачу Східної Галичини, Закарпаття та Буковини до складу Великогерманського Рейху.
А тепер поставимо собі наступні питання: Чи могла Німеччина в особі Адольфа Гітлера пристати на таку пропозицію? Які плани щодо УРСР могли мати або мали німецькі чинники: державні, партійні, військові? Чи можна в цьому контексті говорити про існування у них несуперечливої візії щодо долі підрадянських українських земель та їх населення та несуперечливої ж практичної політичної лінії?
Перед тим як спробувати разом розібрати ці питання, запам'ятаймо: до нападу Німеччини на свого союзника – СРСР – Бандера та його спільники по Революційному проводу готувалися заздалегідь. Крайня нижня дата початку підготовки – не раніше кінця липня/початку серпня 1940 р. Саме відтоді Верховне командування сухопутних сил (ОКХ) почало розробку плану «Барбаросса», затвердженого директивою Гітлера 18 грудня.
Для повноти картини бракує лише одного, але принципово важливого штриха. Без нього говорити, писати, дискутувати тему ОУН та Акта 30 червня 1941 р. не випадає. І накласти саме цей штрих на епічну картину не можуть уже десятиліть сім-вісім ані тогочасні, ані сучасні прихильники та опоненти українських націоналістів.
Утім, цю «картину маслом» намалював у ті часи, тобто 70 років тому, такий собі Володимир Целевич. І саме цю картину не бажають бачити ті самі прихильники та опоненти. Спробуємо це зробити ми.
Хто такий Володимир Целевич?
Целевич Володимир (21 квітня 1905 р. – 1943 або 1944 p.), громадсько-політичний діяч, «генеральний секретар» Українського національно-демократичного об'єднання, депутат сейму трьох скликань, за фахом – адвокат.
Рустикальний характер українського націоналістичного руху
На допиті в НКВС 7 травня 1940 р. Целевич констатував ясні, як божий день, речі, які для сучасних дослідників історії Галичини є аксіоматичними: «українська інтелігенція Галіції – молодого походження. До половини XIX сторіччя не було в Галіції своєї української інтелігенції. Стара українська світська інтелігенція – вище духовенство, поміщики, купці полонізувалися. Українцями були тільки селяни та неосвічені сільські священики. Тому українська інтелігенція, в тому числі й духовенство, переважно селянського походження…Селянське походження уніатського духовенства дає йому переважний вплив на робітничо-селянські маси…Взагалі уніатські церкви в Галичині убогі… Після імперіалістичної війни сільські священики були бідні, навіть не мали можливості виховувати в міських школах своїх дітей».[24]
Говорив Целевич
Докл. див.: Митрополит Андрей Шептицький у документах радянських органів безпеки (1939–1944 pp.). – Київ, 2005. – С. 79–81 та ін.
