Название:
Автор:
Жанр:
Серия:
Издательство:
було побільше випускати тельбухів, а інакше ми скотимося в прірву, що скоро американці почнуть будувати у нас капіталізм…» Митрофан, майже копія генерала, тільки трохи більший, запально підтримав, а мати Ілони, Анастасія, пишногруда красуня з великими фіалковими очима, з розпутною родимкою на верхній губі, палко обігріла вояку поглядом, і він замовк, задоволено упав великим і дужим тілом в крісло доби сталінського ренесансу, так, начебто після великої військової операції, котра закінчилася тотальною перемогою, після якої лишився жити тільки командир та його джура, і урочисто обвів усіх своїми пломеніючими від випитого та сказаного очима. Майже всі його підтримали, але найбільш палкий погляд він отримав від Ілони, що помітилося у генеральській свідомості підстаркуватого селадона, хоча йому, генералу Паші, сватали Нору, старшу сестру, що вже випинала принадами набагато більшими, аніж молодша, мала характер стриманіший, не з такими широкими забаганками та романтичними сентенціями. Після цього розмова змилася в інше русло, де обговорювалися всілякі політичні казуси, що їх переговорити та переписати немає змоги та сенсу. Починалося Карибською кризою та заворушеннями у Польщі. Але для неї зупинився цей час, на веранді батькової дачі, під невимовно яскравим вересневим небом, з помаранчевими кетягами горобини, легким, як пір'я, першим листям, що падало на грона винограду, холодні та свіжі, з білою скатертиною, розмальованою хаотично плямами червоного вина, і поруч з цим дужим чоловіком із втомою переможеного солдата на присадкуватому чолі. Той, про кого вона думала і мріяла, перечепився дорогою і впав, так і не діставшись до неї. Але вона більше його не бачила. Того дня генерал, як і всі чоловіки, упився, а першим набрався Митрофан, що бувало не так рідко, але здебільшого він мав коняче здоров'я, невтримну оловічу снагу. Генерал Паша, так його називали, похитуючись, відмагаючись від допомоги хазяйки, поплівся у свою кімнату, тобто відведену особисто для гостей, і зустрів у напівтемному прикарабку двоє палаючих очей, від подиву чи ляку навіть наполовину протверезів, видаючи булькаючі звуки. Тоді він видав щось подібне до переможного оклику упнувся губами, пашучи диким перегаром, смачним поцілунком у розтулені зовсім по-дорослому уста, вправно заліз під спідницю, стягнув до колін мереживні трусики з Ілони і спробував щось зробити, але нічого не вийшло. І виною не лише спиртне. Позаду виринуло безпристрасне обличчя Нори, гордовите, з чітким профілем, справжньою аристократичною блідістю, з тілом, що уквітчувалося красивими грудьми, обтягнутими туго білим светром, а тому Паша сказав, напевне, подумавши щось: «Пардон», – і зник за важкими дубовими дверима. Так, вона більше його не бачила. Але від того дня для неї увійшло в кров, вона свідомо записала у своєму щоденнику каліграфічним почерком: «Секс і смерть».
Перекреслила і дописала: «Смерть і секс, ніякого кохання». Ілона свідомо викинула з пам'яті те, що Норка покликала її, коли вона в задумі дивилася
