відшліфовуючи у пам'яті так, як їй потрібно.
Це частково вдавалося. Тоді вже лежала зима, чиста і світла, з маленьким фіолетовим колом сонця на горизонті. Мати, яка здебільше від нудьги, щоб не кинутися в довгу чергу коханців, займалася вихованням доньок. Вона доходила до солодкавого маразму або до нестримної деспотії, що було одне й те ж. Вона вибирала їм одяг, навчала правильно поводитися, говорити, наглядала за репетиторами. Вона мила їх особисто, продивляючись усі жіночі місця, пильно, ретельно, аж тоді відправляла спати. І ось так до п'ятнадцяти років. Старша Нора бунтувала, але ця буря в склянці води нічого не давала: мати скаржилася батькові, подаючи це зовсім інакше, і той строго карав правопорушницю, яка з самого дитинства надміру любила ласощі та гроші. Трохи згодом, через кілька років, вона помстилася матері у досить жорстокий спосіб. Тож лягав за вікнами фіолетовий зимовий день, де тіні перепліталися з тінями, вітер стріляв кришталевою пилюкою, все западало в паморочливі сині ями і таке інше. Мати загнала Ілону до великого мідного таза епохи царя Тутанхамона чи навіть древніше; зазначимо, що мати від нудьги та бездіяльності займалася спіритизмом, почитувала літературку, яку тоді ще вилучали з ужитку. Анастасія не визнавала нічого, окрім широких тазів, пила трав'яний чай з музейних чашок, обмеживши себе якнайбільше у цивілізації. У відкритих дверях Ілона побачила роздягнену сестру, зі спини: пряма лінія плавно від лопаток переходила донизу, розчленяючи дві половинки сідниць, обмальовувала їх, виточуючи красивої форми довгі ноги, як би зараз сказали, ноги манекенниці. А мати в той час працювала мочалкою. Сонце, фіолетове, наливаючи повітря ультрамарином, сповзало за пласкі дахи. Тоді Ілона, задихаючись, сказала:
– Мамо, ти ще не терла там.
Це вона сказала холодно, тримаючи розроєні почуття та думки, і Анастасія почала працювати ніжно між ногами губкою, потім, наче про щось здогадуючись, завмерла на хвилину і продовжила далі, проказавши:
– Ти там зовсім вже доросла. Скоро сама будеш…
– Так… Тоді давай…
– Облиш.
І мати поплескала її любовно по голій задниці. Сестра витанцьовувала перед дзеркалом, то збираючи на голові волосся, то пускаючи його попелястими водоспадами на дорослі вже плечі. Розставляла ноги, показуючи пух між ногами та рожеву плоть, нагиналася, викручувала сідницями: вона відвідувала драматичний гурток. Потім тихо промовила, мабуть, нічого не помітила або не звернула уваги, що холодно, і зачинила двері. Фіолетове сонце рожевими павуками лягало на сніг. Мати вже поклала її на тапчана і натирала якоюсь цілительною маззю, рецепт котрої написала їй почтенна генеральша. Ілона дивилася на червоне сонце, що залітало в проймища між будинками, нічого не думала, бо мріяти розучилася змалку, якось почувши від батька, що від пустопорожньої мрії та балачок одні нещастя. І тут з нею сталося те: тілом пробігла легка судома, потім
