яка пропонує більшу суму за аналогічну послугу. Правда, доведеться не одного стовпа з оголошеннями в місті обстежити, але це того варте. Правильно я кажу? – Діана втупилася поглядом у спантеличену подругу.
Тамара готова була на все, адже запропонована сума для неї була й так захмарною, але вірила подрузі, яка, напевно, мала якийсь інший план. То, щоб підтримати її, видавила із себе впевнену усмішку й сказала:
– У нас же є ще кілька номерів, на які ми не телефонували. Послухаємо, що там скажуть.
Ді вдячно глянула на неї і, ще раз подякувавши Жорі, запросила його до бару на пиво. Коли за ним зачинилися двері, Тамара невдоволено пробурчала:
– Мені здається, що ти вирішила на моїх нервах пограти, а сама не збираєшся нічого робити.
– Довірся мені. Це хитрющий звідник і з цієї послуги хоче отримати максимум. Почекаємо. Через кілька днів він сам нас знайде й запропонує більшу суму, – заспокоїла її Діана.
– А не краще звернутися офіційно до фірми?
– Там треба паспорт пред’явити, може, ще й ідентифікаційний код для сплати податку, то вийде на одне. Ти ж не впевнена, що там будуть тримати інформацію під грифом «таємно». Завжди знайдуться такі, які захочуть на цьому заробити. Сьогодні ми ризикуємо, хоча досі не впевнені, що якогось параграфа із закону не порушуємо. Заробивши на цьому, захочемо почати нове життя, а інформація про твоє минуле вигулькне в найбільш непідходящий момент. Тому я схиляюся більше до пропозиції Жори. Його фірма приймає клієнтів під видуманим тобою ім’ям, не питає паспорта й надає ті самі послуги. Тому не панікуй. Кілька днів зачекаємо…
Надворі, мов через сито, дрібний дощик поливав землю. Без нагальної потреби не хотілося з хати виходити, а Тамару вільний від роботи день гнав у дорогу. На душі шкребли кішки від того, що нічого певного не відповість бабусі, котра чекає, що внучка повернеться і вже нікуди не поїде. У холоднечу й самій хотілося відпочити, адже в гуртожитку також накопичувалася робота, якої за тебе ніхто не виконає. Набридає перебувати в русі, мов годинник, який не має спочинку ні вдень, ні вночі.
Напередодні поїздки очима зустрічала кожного відвідувача, надіючись побачити Жору, але він, мабуть, також вичікував. Та, боячись втратити двох клієнтів, першим зателефонував Діані й запропонував зустрітися.
– Що я тобі казала? Жора вранці прийде з новою пропозицією, – радісно повідомила Тамарі. – Тільки ти не зірвися і нічого не обіцяй від себе, торгуємося до останнього.
– Мені завтра вночі знову треба поспішати до дитини, то не дуже затягуй перемовини, – попросила вона.
Уранці жінки ще не встигли нанести на обличчя косметику, як у двері постукав Жора. Привітавсь як давній знайомий і, прибравши зі спинки стільця розвішаний одяг, сів.
– Ви непогані дівчата! Це я до того, що вагітним жінкам фарбуватися небажано, бо в косметичних виробах багато токсичних речовин, особливо ртуті, а це шкодить малюкам.
– Не треба нам читати лекцію, ви ж не конкуре
