ближче, знімаючи. «На цих світлинах будуть мої руки, – подумала Джейн. – Ця мить буде збережена в досьє. Її голова, мої руки».
– Ви сказали… ви сказали, що на стіні була артеріальна кров, – подав голос Фрост.
Судмедекспертка кивнула.
– У спальні.
– Вона була жива.
– Так.
– І це… обезголовлення зайняло кілька секунд?
– З гострим ножем та вмілими руками вбивця цілком міг упоратися за цей час. Хіба що хребет його сповільнив.
– То вона знала, так? Певно, вона це відчувала.
– Тут я дуже сумніваюся.
– Коли тобі відрізають голову, принаймні кілька секунд ти притомний. У «Шоу Арта Белла» розповідали. У нього в студії був якийсь лікар, говорили про гільйотину. Про те, що, коли твоя голова падає в кошик, можеш бути ще живий. Насправді відчувати своє падіння.
– Це може бути правдою, але…
– Той лікар сказав, що Марія Стюарт навіть намагалася говорити, коли їй відрубали голову. Вуста ворушилися.
– Господи, Фросте, – урвала напарника Джейн. – Обов’язково мене ще більше жахати?
– Це ж можливо, правда? Що жертва відчувала, як відділяється її голова?
– Імовірність дуже мала, – відповіла Мора. – І я це кажу не для того, щоб вас заспокоїти.
Вона перевернула голову на столі на бік.
– Помацайте череп. Ось тут.
Фрост нажахано витріщився на неї.
– Ні, все гаразд, це не обов’язково.
– Ну ж бо. Вдягніть рукавичку й торкніться скроневої кістки. Там шкіру пошкоджено. Я це помітила, тільки коли ми змили кров. Помацайте череп у цьому місці й скажіть, що саме відчуваєте.
Було помітно, що це останнє, чого хотів би Фрост, та він натягнув рукавичку й неохоче торкнувся пальцями голови.
– Там, ем, заглибина в кістці.
– Вдавлений перелом черепа. Його видно на рентгені. – Мора підійшла до негатоскопа й показала на знімок. – На бічному знімку видно, як від точки удару віялом розходяться тріщини, наче павутиння по скроневій кістці. Насправді ми так і називаємо такі переломи – мозаїчні чи павутинні. Місце має особливе значення, бо тут проходить середня менінгеальна артерія. Якщо вона розірветься, пацієнт матиме крововилив у черепну порожнину. Розкривши череп, побачимо, чи з нею сталося саме це. – Вона подивилася на Фроста. – Удар по голові був сильний. Думаю, жертва була непритомна, коли він почав різати.
– Але ще жива.
– Так. Вона точно була ще жива.
– Однак ви не знаєте, чи непритомна.
– На кінцівках немає пошкоджень від самозахисту. Немає фізичних свідчень того, що вона відбивалася. Ніхто не дозволить просто так перерізати собі горло без боротьби. Я гадаю, її оглушив цей удар. Навряд чи вона відчувала лезо. – Докторка Айлс помовчала й тихо додала: – Принаймні сподіваюся на це.
Вона підійшла до тіла з правого боку, взяла ампутовану руку й піднесла
