тлі негатоскопа засвітилися кістки пальців, колони фаланг, подібні на тендітні бамбукові стебла. Мора зняла рукавички, підійшла до негатоскопа, не зводячи погляду зі знімків. Вона мовчала; саме ця тиша сказала Джейн, що щось тут не так.
Нарешті докторка Айлс розвернулася й подивилася на неї.
– Ви обшукали весь будинок жертви?
– Так, авжеж.
– Повністю? Усі шафи, усі шухляди?
– Там мало що було. Вона переїхала за кілька місяців до того.
– А холодильник? Морозильну камеру?
– Їх обшукали криміналісти. А що?
– Подивіться на ці знімки.
Ріццолі стягнула брудні рукавички й підійшла до негатоскопа. Ніщо з того, що вона бачила, не відповідало Мориному стурбованому тону: там не було нічого, що не відповідало б тому, що вона бачила на столі.
– І що я маю тут побачити?
– Бачите кисть ось тут? Ці кісточки називаються зап’ястковими й утворюють основу руки, перед розгалуженням фаланг.
Вона взяла руку Джейн, перевернула долонею догори, відкривши шрам, який завжди нагадуватиме детективу про те, що з нею зробив інший убивця. Спогад про жорстокість, який лишив на її тілі Воррен Гойт. Та Мора нічого не сказала про шрам, натомість показала на м’ясисту основу долоні, біля зап’ястка.
– Ці кістки розміщені тут і на знімку подібні до восьми камінців. Це лише маленькі кісточки, з’єднані зв’язками, м’язами й сполучною тканиною. Вони надають нашим рукам гнучкості, дозволяють займатися дивовижними речами, від скульптури до гри на піаніно.
– Гаразд. І що?
– Ось ця кістка, в проксимальному ряду… – Мора вказала на знімок, на кістку біля зап’ястка. – Вона називається човноподібною. Під нею видно суглоб, і на цьому знімку виразно помітний уламок іншої кістки. Це частина шилоподібного відростка. Відрізавши їй кисть, він захопив і частину променевої кістки.
– Все одно не розумію, що це означає.
– Подивіться на знімок кукси. – Докторка Айлс показала на інший знімок. – Бачите дистальний край двох кісток передпліччя? Тонка кістка – ліктьова, а товща, з боку великого пальця, – променева. Ось той шилоподібний відросток, про який я говорила раніше. Розумієте, до чого я хилю?
Джейн спохмурніла.
– Він цілий. На цьому рентгені руки вся кістка ціла.
– Саме так. Вона не просто ціла, до неї навіть досі прикріплений уламок іншої. Тобто човноподібної.
Обличчя Ріццолі раптом заніміло в прохолоді цього приміщення.
– Ого, – тихо промовила вона. – Здається, справи кепські.
– Дуже кепські.
Джейн розвернулася й підійшла до столу. Вдивилась у відрубану кисть, яка лежала біля того, що вона – як і всі вони – вважала рукою, до якої вона колись була прикріплена.
– Розрізи не збігаються, – сказала Мора. – І знімки теж.
Фрост
