Крадійка книжок. Маркус Зусак

Чтение книги онлайн.

Читать онлайн книгу Крадійка книжок - Маркус Зусак страница 17

Крадійка книжок - Маркус Зусак

Скачать книгу

десять відсотків тих, хто його не підтримав.Ганс Губерманн належав до них.На це він мав причину.

      Уночі Лізель снилися уже звичні сни. Спершу вона побачила, як крокують брунатні сорочки, а невдовзі вони привели її до потяга, де чекало незмінне відкриття. Її братик знову втупився в підлогу.

      Із криком прокинувшись, дівчинка одразу збагнула, що цього разу щось не так. Із-під простирадл пробивався запах, теплий і нудотний. Спочатку Лізель намагалася переконати себе, що нічого не сталося, та, коли тато наблизився й обійняв її, вона розплакалася і зізналася йому на вухо.

      – Тату, – прошепотіла вона, – тату, – і більше нічого. Напевне, він уже відчув запах.

      Він обережно взяв її на руки і відніс до умивальні. Все сталося за декілька хвилин.

      – Ми знімемо простирадла, – сказав тато, і, щойно він запхав руку під матрац та потягнув тканину, звідти щось випало і вдарилося об підлогу. Чорна книжка зі сріблястим написом на обкладинці вислизнула і приземлилася на підлозі між Гансовими ступнями.

      Він глянув на книжку.

      Перевів погляд на дівчинку, що ніяково здвигнула плечима.

      А тоді прочитав назву – зосереджено і вголос:

      – «Посібник гробаря».

      То ось як вона називається, подумала Лізель.

      Тепер поміж них простелилася латка мовчання. Чоловік, дівчинка і книжка. Він підняв її і заговорив м’яко, як вата.

РОЗМОВА О ДРУГІЙ ГОДИНІ НОЧІ

      – Це твоє?

      – Так, тату.

      – Хочеш її почитати?

      Знову «так, тату». Втомлена усмішка. Металеві очі, що плавляться.

      – Що ж, тоді будемо читати.

      Чотири роки по тому, коли Лізель писа`тиме в підвалі, у неї з’являться дві думки про травму з обмоченим ліжком. По-перше, вона зрозуміє, як неймовірно їй пощастило, що саме тато знайшов тоді книжку. (На щастя, коли простирадла прали раніше, Роза примушувала її знімати і застеляти їх самостійно. «Рухайся, Saumensch! Думаєш цілий день вовтузитись?») По-друге, вона дуже пишалася вкладом Ганса Губерманна в її освіту. Хто б міг подумати, – писала вона, – що читати я навчуся далеко не в школі. Мене навчив тато. Люди не вважають його дуже розумним, і він справді читає не надто швидко, але незабаром я дізналася, що слова і їх написання якось урятували йому життя. Чи, принаймні, слова і той чоловік, що навчив його грати на акордеоні…

      – Все по порядку, – сказав тієї ночі Ганс Губерманн. Він виправ простирадла і розвісив їх сушитися. – Ось так, – повернувшись, повідомив він. – А тепер можна розпочати наш опівнічний урок.

      У жовтому світлі роїлися пилинки.

      Лізель сиділа на чистих і прохолодних простирадлах, присоромлена і щаслива. Згадка про обмочене ліжко досі їй дошкуляла, але зараз вона читатиме. Вона читатиме книжку.

      В ній наростала тривога.

      Яскраво спалахнули картинки обдарованої десятилітньої дівчинки, яка вміє читати.

      От

Скачать книгу