за тих довбнів психіатрів. То розкажіть мені.
– Він гадав, те, що зі мною сталося… зруйнує мене, зруйнує ілюзії щодо Бюро, а руйнація віри приносить йому задоволення, це його улюблена розвага. Мов ті обвали церков, що він колись колекціонував. Ця купа каміння в Італії, коли храм обвалився на бабусь протягом тієї святкової меси, а потім хтось увіткнув у вершечок купи різдвяну ялинку – він був у захваті. Я його забавляю, він зі мною грається. Коли я проводила з ним співбесіди, то йому подобалося звертати увагу на прогалини в моїй освіті, він гадає, що я досить наївна.
Кроуфорд говорив із висоти свого віку та самоти, коли спитав:
– А вам ніколи не спадало на думку, що ви йому подобаєтеся, Старлінг?
– Думаю, я його забавляю. Об’єкти або забавляють його, або ні. Якщо забави нема…
– Чи відчували ви коли-небудь, що подобаєтеся йому? – Кроуфорд наполіг на різниці між думкою і почуттями, як баптисти наполягають на повному зануренні.
– Після досить нетривалого знайомства він розповів про мене кілька речей, які виявилися правдою. Мені здається, що дуже легко сплутати розуміння й емпатію – ми всі так прагнемо емпатії. Може, ми маємо навчитися помічати відмінність – і таким чином дорослішати. Важко й гидко усвідомлювати, що хтось тебе розуміє і при цьому ти йому не подобаєшся. Коли бачиш, що розумінням користуються як іклами хижака, то це найгірше. Я… я уявлення не маю, як доктор Лектер почувається щодо мене.
– Якщо ви не проти, то поділіться – що саме він вам казав.
– Казав, що я амбітна, невгамовна селючка і що мої очі блищать, мов дешеві камінці, які добирають за знаком зодіаку. Казав, що на мені дешеві туфлі, проте я маю смак, дещицю смаку.
– І це здалося вам правдою?
– Ага. Може, і зараз здається. Із взуттям справи покращилися.
– Як ви гадаєте, Старлінг, може, йому заманулося дізнатися, чи ви здасте його, отримавши такий лист зі словами підтримки?
– Він і так знає, що здам, неодмінно знає.
– Після судового вироку він убив шістьох, – сказав Кроуфорд. – Він убив Міґґса в божевільні за те, що той кинув вам в обличчя сперму, і ще п’ятьох під час утечі. Якщо його впіймають, то за теперішнього політичного клімату на доктора чекатиме смертельна голка.
Кроуфорд усміхнувся цій думці. Він був першопрохідцем у дослідженні серійних убивств. Тепер йому загрожував примусовий вихід на пенсію, а монстр, який становив найбільший для нього виклик, так і лишався на свободі. Перспектива смертної кари для доктора Лектера неабияк тішила Кроуфорда.
Старлінг знала, що Кроуфорд згадав учинок Міґґса, аби пробудити її увагу, повернути в ті жахливі дні, коли вона намагалася допитати Ганнібала-канібала у підвалах Балтиморської лікарні для психічно хворих злочинців. Коли Лектер грався з нею, поки в ямі Джейма Ґамба сиділо дівча й чекало на смерть. Зазвичай Кроуфорд загострював увагу співрозмовника, коли підходив до суті,
