аби живити його кров’ю. Ритмічне розширення викликало асоціацію з хробаками, що поглинають потраву.
Вона з полегшенням розмотала дріт і позадкувала до стола, де лишилися диктофон і окремий мікрофон.
– Спеціальний агент Кларіс М. Старлінг, номер ФБР 5143690, приймає свідчення в Мейсона Р. Верджера, номер соціального страхування 475989823, у нього вдома, у день і рік, зазначені вище, під присягою й за офіційним підписом. Містер Верджер усвідомлює, що прокурором США з Тридцять шостого округу й місцевою владою йому надано імунітет від судового переслідування, про що свідчить спільний меморандум, наданий під присягою й за офіційним підписом. Отже, містере Верджер…
– Я хочу розповісти вам про табір, – перебив Мейсон із черговим видихом. – То був чудовий дитячий досвід, до якого я, по суті, повернувся.
– Ми можемо обговорити це згодом, містере Верджер, але я гадала, що ми…
– О, ми можемо обговорити це зараз, міс Старлінг. Розумієте, тут усе взаємопов’язано. Те, як я зустрів Ісуса, – це найважливіша річ, про яку я взагалі вам можу розповісти, – він дочекався наступного зітхання механізму. – Мова про християнській табір, який оплатив мій батько. Заплатив цілком і повністю за всіх сто двадцять п’ять відпочивальників на озері Мічиґан. Деякі з них бідували, за шоколадку що завгодно могли зробити. Може, я цим користався, може, жорстоко з ними поводився, якщо вони не хотіли брати цукерки й робити, як я скажу, – я нічого не приховую, бо тепер уже все гаразд.
– Містере Верджер, давайте обговоримо певну інформацію на цю ж…
Він її не слухав, просто чекав, доки машина подарує йому наступний подих.
– У мене є імунітет, міс Старлінг, і тепер усе гаразд. Я маю імунітет від Ісуса, маю імунітет від прокурора США, маю імунітет від окружного прокурора Овінгз-Міллз, алілуя. Я вільний, міс Старлінг, і тепер усе гаразд. Я з Ним, просто поруч, і тепер усе гаразд. Він Ісус Воскреслий, і в таборі ми називали його Воскром. Ніхто не зрівняється з Воскром. Ми переінакшили його на сучасний лад, розумієте, – Воскр. Я служив Йому в Африці, алілуя, служив йому в Чикаго, хай святиться ім’я Його, служу Йому й зараз, і Він підніме мене з цього ложа, і Він покарає ворогів моїх, і приведе їх до мене, і я чутиму стражденні крики жінок їхніх, і тепер усе гаразд.
Він захлинувся слиною й замовк. Пульсуючі судини на його обличчі потемніли. Старлінг підвелася, щоб покликати когось із медперсоналу, але не встигла дістатися дверей, як голос Мейсона її спинив.
– Я в порядку, тепер усе гаразд.
Може, пряме запитання подіє краще, аніж спроби скерувати його до потрібної теми.
– Містере Верджер, чи бачили ви доктора Лектера до того, як суд призначив його вашим психіатром? Чи знали його неофіційно?
– Ні.
– Ви обидва були членами колегії Балтиморської філармонії.
– Ні, членство мені надали через благодійні внески. На голосування я посилав свого юриста.
– Ви
