і піднесла до яскравої горішньої лампи. То був рентген лівої руки, травмованої. Вона перерахувала пальці. Чотири плюс великий.
– Погляньте на п’ясні кістки, розумієте, про що я?
– Так.
– Порахуйте міжфалангові суглоби. П’ять суглобів.
– З урахуванням великого, у цієї людини було шість пальців на лівій руці. Як у доктора Лектера.
– Як у доктора Лектера.
Куточок знімка, де мав стояти номер рентгену й на зва клініки, було відрізано.
– Звідки ви це дістали, містере Верджер?
– З Ріо-де-Жанейро. Щоб дізнатися більше, я мушу заплатити. Велику суму. Ви можете мені сказати, чи це рука доктора Лектера? Я маю знати, чи треба платити гроші.
– Спробую дізнатися, містере Верджер. Зроблю все можливе. Ви маєте обгортку, у якій прийшов знімок?
– Він у Марґо, у пластиковому пакеті, вона вам його видасть. Якщо не заперечуєте, міс Старлінг, я втомився, і мені потрібна увага медиків.
– Моє керівництво вам доповість, містере Верджер.
Невдовзі після того, як Старлінг вийшла з кімнати, Мейсон Верджер дмухнув у крайню трубочку й мовив:
– Корделле!
З ігрової кімнати прийшов медбрат і зачитав Мейсонові інформацію з папки, позначеної написом «ДЕПАРТАМЕНТ ОХОРОНИ ДИТИНСТВА, МІСТО БАЛТИМОР».
– Франклін, так? Приведи до мене Франкліна, – сказав Мейсон і вимкнув світло над ліжком.
Маленький хлопчик стояв сам-один під яскравим горішнім світлом у кутку для гостей і мружився, вдивляючись у темряву, повну зітхань. Залунав гучний голос:
– Ти Франклін?
– Франклін, – відповів маленький хлопчик.
– Де ти зараз мешкаєш, Франкліне?
– З мамою, Ширлі та Вислюганом.
– Вислюган із вами весь час живе?
– Він то є, то нема.
– Ти сказав «він то є, то нема»?
– Ага.
– Мама тобі не рідна, так, Франкліне?
– Вона мені названа.
– То не перша твоя названа мати, так?
– Нє-а.
– Тобі подобається там жити, Франкліне?
Хлопчик просяяв:
– У нас є кицька-муркицька. Мама робе оладки в духовці.
– Скільки ти вже там мешкаєш, із цією мамою?
– Не знаю.
– Ти вже святкував там день народження?
– Так, один раз. Ширлі наробила «кул-ейду».[31]
– Любиш «кул-ейд»?
– Полуничний.
– Любиш маму й Ширлі?
– Люблю, ага, і кицьку-муркицьку.
– Ти хочеш там жити? Почуваєшся в безпеці, коли лягаєш спати?
– Ага. Я сплю в одній кімнаті з Ширлі. Ширлі, вона доросла дівчина.
– Франкліне, ти не можеш більше лишатися з мамою, Ширлі та кицькою-муркицькою.
Марка порошкових напоїв.
