Лише ліхтарі та їхня автівка, поспіхом лишена з відчиненими дверцятами. Яскраві сині проблискові маячки в темряві.
Однією рукою невідомий продовжував триматися за серце, іншою сперся об землю. Власта спробувала зрозуміти, чи може він виявитися безхатьком, алкоголіком чи наркоманом. Від нього відгонило алкоголем, проте не занадто сильно. Біла шапка, такого ж кольору куртка, сині джинси та кросівки. Нігті короткі та чисті. Дивиться перед собою, патрульних ніби й нема поряд.
– Де ти живеш?
– На Відінській[16].
Він все ще важко дихав, проте це не завадило зробити нову спробу підвестися.
– Тихо-тихо. Ні-ні-ні. Сиди, – скомандував Андрій.
– Нікуди не йди. Посидь так, добре? – попрохала Власта.
Хлопець послухався. Він все ще не підіймав голову до патрульних, зосереджений на чомусь своєму. Механічно заправив довгу шнурівку до кросівки.
– Дивися, зараз приїде швидка…
– Навіщо шви…ка?
Власта ледь змогла розібрати, що той сказав. Пацан все ще плакав, не стримуючи шмарклі.
– Все буде добре, – вкотре спробувала заспокоїти патрульна.
Хлопець проказав щось незрозуміле. Власта хотіла перепитати, проте Андрій, очевидно, зрозумів, оскільки поцікавився:
– А що з дівчиною?
І знову Власта змогла розібрати лише кінець фрази:
– …у неї викидень.
– Давно зустрічався з нею чи ні? – намагався тримати увагу хлопця Андрій.
– Пів року.
– Пів року?
– А де ти навчаєшся?
– Вже не навчаюся.
– А де навчався?
Хлопець заледве вимовив довгу назву свого коледжу; тут він знову зробив спробу встати, та патрульні не дозволили.
– Заспокойся, все добре. А що вживав? – запитав Андрій.
– «Мікадо»[17] і портвейн.
– Навіщо ти це все вживав?
Молодик знову щось пробурмотів про дівчину та про те, що в неї викидень і вкотре пробував встати.
– Я пережить не можу.
– Заспокойся, це життя, – погладила по плечу Власта.
Патрульна все більше нервувала, підвелася, розминаючи затерплі ноги. Те саме зробив напарник.
«Де в біса ця швидка?» – Власта роззиралася, сподіваючись побачити в темряві проблискові маячки.
По рації колеги передавали один одному інформацію, та патрульна лише відсторонено вислухала: нічого, що стосувалося б їхнього з Андрієм екіпажу. Напарник продовжував розмовляти з хлопцем, намагаючись звеселити й відволікти від болів у серці. Власта ж зосередилася на обличчі невідомого. Щось змінилося. Вона не могла зрозуміти, що саме, та могла заприсягтися: його обличчя зараз інше. Більш бліде? Більш скривлене від болю? Він так і не відняв руку від серця. «Тримайся, малий».
– Швидка вже їде. Маєш якісь серцеві хвороби?
Хлопець
Відінська – одна з вулиць м. Рівне
«Мікадо» – алкогольний напій, виготовлений із натурального вина та настою сливи.
