він захоплено. – Ох, який я розумний, просто жах!
Доводиться визнати, що це марнославство Пітера було однією з його найбільш захоплюючих принад. І кажучи правду з жорстокою відвертістю, він ніколи не був скромним хлопчиком.
Але це неабияк вразило Венді.
– Ти хвалько! – вигукнула вона з крижаним сарказмом. – А я, звісно, нічого не зробила?
– Трішечки зробила, – зронив Пітер недбало, продовжуючи гарцювати.
– Трішечки! – відповіла дівчинка з гідністю. – Якщо я не можу бути корисною, то можу принаймні піти. – Вона знову залізла в ліжко і накрилася ковдрою з головою.
Для того щоб розбурхати Венді, Пітер прикинувся, що вже йде, але це не допомогло, тоді він сів на краєчок ліжка і поплескав по ковдрі босою ногою.
– Венді, – сказав він, – не уникай мене. Я не можу утриматися від кукурікання, якщо задоволений собою.
Проте вона не визирала назовні, хоча й жадібно слухала.
– Венді, – продовжив хлопчик голосом, якому жодна жінка ніколи не змогла б опиратися, – Венді, від однієї дівчинки більше користі, ніж від двадцяти хлопчиків.
Тоді Венді, як і будь-яка інша жінка, хоча інших там і не було, визирнула з-під ковдри:
– Ти справді так гадаєш, Пітере?
– Саме так.
– Мабуть, ти таки хороший! – оголосила дівчинка. – Тоді я знову встаю.
І вона сіла з ним поряд на краєчку ліжка.
Венді навіть пообіцяла подарувати йому поцілунок, але Пітер не знав, що це таке. Тому простягнув руку долонею назовні.
– Ти не знаєш, що таке поцілунок? – приголомшено спитала Венді.
– Я буду знати, коли ти зробиш це, – відповів гість сухо, і щоб не зачепити його почуття, Венді дала йому наперсток.
– А тепер, – сказав Пітер, – я поцілую тебе?
Венді відповіла трохи манірно:
– Якщо бажаєш…
Вона переконала себе досить вимушено нахилити своє обличчя до нього, але той просто відірвав жолудь, що слугував ґудзиком на його куртці, і вклав у руку дівчинки. Вона повільно випросталася і ввічливо сказала, що носитиме його поцілунок на ланцюжку на своїй шиї. Дуже пощастило, що вона справді повісила жолудь на той ланцюжок, бо пізніше трапилося щось таке, що врятувало їй життя.
Коли люди одного кола знайомляться, то в них прийнято цікавитися віком один одного. Позаяк Венді завжди любила робити правильні речі, то й спитала Пітера, скільки йому років. Це було не зовсім доречне запитання, і питати про це не слід було. Так іноді буває на іспиті, коли тобі пропонують питання з граматики, тоді як тобі хотілося б написати, які королі правили в Англії.
– Я не знаю, – відповів він неохоче, – та я ще занадто молодий.
Він справді нічого не знав про свій вік, лише мав підозри, але сказав зовсім інше.
– Венді, я втік із дому того ж дня, коли народився.
Дівчинка була вельми здивована та заінтригована, і вона показала це в чарівній світській манері, поляпавши по своїй нічній
