style="font-size:15px;"> – Чи може однією з проблем бути достойний Фредді Фенвік?
Арчі відповів не одразу.
– Єдине, що ми зараз знаємо напевно, – зрештою сказав він, – то це те, що Фредді – не син Вірджинії, і, що іще цікавіше, мій батько міг знати про це задовго до того, як залишив їй лише одну дрібничку у своєму заповіті.
– Пляшку «Мейкерс Марк», – згадав Джайлз.
– Авжеж. Певний час мене це бентежило, – зізнався Арчі, – поки до мене не навідалася така собі пані Еллі-Мей Ґрант із Батон-Руж, що у штаті Луїзіана, і не пояснила, що це – улюблена марка віскі її чоловіка Сайруса. Потім вона дуже детально розповіла мені, що сталося під час візиту її чоловіка до Лондона, коли йому випало нещастя зустріти Вірджинію. Але я і досі гублюся щодо того, як їй вдавалося так довго морочити йому голову.
– Тоді дозвольте мені додати те, що я дізнався від вельмишановного Гейдена Ранкіна, губернатора Луїзіани та давнього приятеля Сайруса Д. Ґранта III. Виявилося, що поки Сайрус уперше та востаннє навідувався до Лондона, Вірджинія влаштувала складну аферу, аби переконати чоловіка, ніби він запропонував їй руку та серце, попри те, що той уже планував побратися з іншою – насправді з Еллі-Мей. Потім змусила цього недалекого чоловіка повірити, що вона вагітна, а він – батько дитини. Це все, що я знаю.
– Я можу додати іще дещо, – сказав Арчі. – Пані Ґрант мені повідомила, що нещодавно найняла колишнього мажордома Вірджинії та його дружину, пана і пані Мортон, котрі підписали заяву, яка підтверджує, що насправді Фредді – їхня дитина, і тому щомісячні виплати Вірджинії від Сайруса раптово припинилися.
– Не дивно, що вона тепер залишилася без коштів. А Фредді знає, що Мортони – його справжні батьки?
– Ні, він ніколи не питав, і я також йому не казав, бо він усе одно відчуває, що батьки його покинули, – зауважив Арчі. – І стає щораз гірше. Нещодавно пані Ґрант доручила лорду Ґудмену представляти її, намагаючись повернути кожен пенс, який їй заплатив Сайрус. Й отримавши задоволення від зустрічі з грізною Еллі-Мей Ґрант, можу сказати, що моя сестра нарешті зустріла гідного суперника.
– Але як Вірджинія може… – Джайлз замовк, коли двері відчинилися і в кімнату увірвався маленький хлопчик.
– Чи я тобі не казав стукати, Фредді, особливо коли у мене гості?
– Даруйте, сер, – сказав хлопчик і швидко обернувся, щоб піти.
– Перш ніж підеш, я хотів би, щоб ти познайомився з одним чудовим політиком, – Фредді повернувся назад. – Це лорд Беррінґтон, котрий донедавна був членом Палати лордів.
– Як ваші справи, сер? – простягнув руку Фредді.
Якийсь час він споглядав на Джайлза, перш ніж врешті-решт запитати:
– Ви, часом, не той чоловік, який був одружений із моєю мамою?
– Той самий, – підтвердив Джайлз. – І радий нарешті зустрітися з тобою.
– Але ви не мій батько, чи не так? – зронив Фредді після чергової тривалої паузи.
– Ні.
