Я не можу відмовитися від того, що є.
– Послухайте, молодий чоловіче. – «Лікар» поклав йому руку на чоло. – Так звані «жерці істини» – найстрашніше, що може бути. Заради своєї істини вони готові зруйнувати світ. Тихий світ мільйонів людей.
– Це не моя істина, – сіпнувся Габр. – Вона істина сама по собі.
– Це ваша істина, тому що ви, ви один її «бачите». Вам доведеться вибирати між, як ви її називаєте, «істиною» (яка, на нашу думку, є чистісінька галюцинація) і суспільством, моральністю.
– Ви обманщик! – закричав Габр. – Ви нічого не розповіли про «море», про «небо», про «гори», про «ліси». Ви запаскудили простір і тепер говорите: навіщо людям жах?! Ви самі створили цей жах! Море наганяє тугу, але воно не жахливе, є не загиджений далекий простір. Там можна ходити по землі, дихати на повні груди, відчувати себе вільним.
– А Окс добре попрацював над вами, – сказав «лікар».
– Я ненавиджу вас!
– Усе це нерви, молодий чоловіче. Припустимо, «море», як ви сказали, «небо». Ну, візьміть усі ці мільйони, поведіть їх уздовж води, розкажіть їм про нескінченність…
– Я повів би, – мовив Габр.
– І це не було б знущанням? Ви хотіли б, щоб люди страждали, знаючи, що ваша істина їм недоступна? Чи не краще залишити істину при собі, а людям залишити їхнє щастя?
– Нехай страждають, – сказав Габр. – Істина ніколи не була знущанням. Це ви знущаєтеся над людьми, приховуючи від них те, про існування чого самі знаєте.
– Ви знову забули, що я лише намагаюся стати на вашу позицію, уявити собі за вашими словами ваше галюцинаційне бачення світу. Сам я не вірю у вашу «іншу реальність». Але відповім на ваше звинувачення: людина не повинна страждати. Підіть запитайте їх, чи згодні вони страждати?
– Ви ховали від них істину, ви оберігали їх від страждань – і зробили їх дрібними, затхлими, жалюгідними. На них шкода дивитися.
– Це ваша точка зору. Вони щасливі. Вони швидше пошкодують вас. Ось ваша подруга: вона дуже вас шкодує, просить вам допомогти. Вона випросила для вас третє, найкраще відділення. Не вони у себе, а ви у них викликаєте жалість. Ваша манія величі для них лише підстава вас жаліти. Ви хворі, ви марите.
– Ви знущаєтеся наді мною.
– Ні. Не вони, а ви глибоко нещасна людина. Втім, я вас поважаю: ви стільки взяли на себе.
«Лікар» підвівся.
– Заспокойтеся і подумайте над тим, про що ми говорили. Я зазирну до вас завтра.
Габр залишився наодинці. Але думати він ні про що не міг.
Записи в особовій картці зведеного журналу
«Черговий Карк Овл. Прибув: 2149 день 8-го сектора 17-го числення. Доставлений службою екстреної допомоги. Попередній діагноз: ПДП в реактивній стадії. Поміщений до бокс-камери. Подвійна доза біцефрасолу і заспокоювач Зобра, три таблетки.
2150 день 8-го сектора 17-го числення. Черговий Зил Тірп. Поводився неспокійно, вимагав «визволення», на вмовляння не реагував. Годування примусове, через
